причандали — помело й матка? Адже забув тримати напоготові“. Та в таких випадках голова працює з блискавичною швидкістю. Дорогою на спардек, куди закликали голоси, з камбузи захопив помело, а біля матроської мурні підняв з палуби матку.
На спардеку збилась купа люду. Пахло димом. Вахтовий не переставав вибивати тривогу. Хтось продирався із смоком до дверей вітрогонки. Хтось гукав до себе вогнегаса. Пароплав ішов повільною ходою, продираючись крізь туман. Час од часу гула сирена. Всі метушились, гукали один одному з темряви, відшукували свої місця. Керманичі командували. Хтось із смоком пустив струмінь води, холодом приснув людям на ноги й кинувся до вітрогонки. А там хтось закричав, наче викликаючи до себе на допомогу. Когось звідти витягали. Звідти таки гукали, що досить води.
Дим зник. Почулася команда розходитись, і більшість із нас розгублено, не використавши свого інструмента, повертались до кают, розпитуючи один одного — в чім же була справа? Докладно ніхто не знав; лише
