9/VIII. О 6-й год. ранку дзвінок машинного телеграфу передав з містка наказа готувати машини. О 7-й ранку ми рушили серед товстелезних, торосистих і згнічених між собою крижин. „Літке“ показував чудеса, розколюючи й вивертаючи двометрові криги. Він б'є їх своєю пикою, коле, розбиває, забирає під себе й розсовує цілі крижані поля. Безперервно чути дзвінки машинного телеграфу. Дається накази: „назад“ — „вперед“, знову „назад“, знову „вперед“. Накрижник одступає й потім з розбігу кидається на кригу. Один із керманичів стоїть на фок-щоглі, визираючи прогалин серед криг: туман трішки розійшовся, й ми бачимо навколо, милі на півтори — криги, криги й криги, що ховаються далі в тумані.
Капітан сам безпосередньо керує судном. Накрижник увесь час тремтить од безперервних поштовхів в об лід.
Після 10-ї години туман почав рідіти, з'явилося сонце й освітило безмежні крижані поля навколо. Тороси щодалі все збільшувались. Вони доходили вже 1–1½–2 метрів і навіть до 3-х над рівнем моря. А під водою
