ориґінальні й досить гарні квіти тепер трапляються вже рідко. Подекуди пожовклим листям стеляться кущики полярної берізки. Багато каміння. Сопка вся вкрита „лупаками“, вивітреними, такими гладенькими плиточками, що нагадують черепки старого глиняного та чавунного посуду.
По той бік сопки, коли зникли „Літке“ й факторія, зупинився перепочити. Тиша, її порушує тільки ледве чутне дзюрчання там нижче, в рівчаку, що ним збігає вода з нижчих сопок до моря. Ген-ген синіє море за кількома крижинами ближче до берега та крижаними полями там, на обрії. Насупроти, за рівчаком, миль за чотири звідси, здіймається снігова кратерувата сопка оксамитового відтінку. Праворуч теж пішли сопки — за ними ховається центр острова. Навколо — каміння, мох, сніг та болото. І цей степ чомусь нагадує наш Подільський, серед товтр, десь на початку березня, коли весна лише торкнулася їх.
Навколо — безліч нір у землі. Це нори полярної миші — лемінґа. На цю мишу полюють песці. Песці й білі ведмеді тут панували
