Цю сторінку схвалено
Сонцем затамовую свій біль.
Справді, я становлюся гострий,
як Рене Ґіль.
Поїду на Пташиний Острів!
Об камінь човен обіпре хінець.
Боже, а як же злізти
коли зупинесь?
Гей, змієкосий, куди завіз ти!
Море втеряло щось найдорожче.
Два дні ревіло, казилось, благало
і корчилось.
Замало! замало! замало!
Треба вище — й по-всьому!
Як я — без сумління —
до грому!
Поставте мені трампліна!
16 — IV. 917. Владівосток.
ПТАШИНИЙ ОСТРІВ