Здається, що братя ординати Ярославски̂, Рафалъ и Спытко, не дуже дбали про розширенє свого роду та набуванє до̂бръ на Руси. Рафалъ зъ Ярослава вправдѣ вже около 1470 р. поступивъ зъ Льво̂вского староства на генеральне староство на Руси, бо сей урядъ краєвый привернено зно̂въ въ ко̂лька лѣтъ по̂сля смерти воєводы Руского, Андрѣя Одровонжа. Зъ сего становища осягнувъ во̂нъ урядъ маршалка коронного и сполучивъ єго въ своѣй особѣ вразъ зъ староствомъ Судомирскимъ. Єго брать Спытко зъ Ярослава неначе дѣдичить по̂сля него староство генеральне на Руси (около р. 1482). Обохъ брато̂въ бо̂льше приманювало добувати уряды державни̂ и въ сумѣжныхъ воєводствахъ Польскихъ, якъ розширювати и розкорѣнювати сво̂й ро̂дъ на Руси.
Родина жь съ Ходеча наво̂двороть дбає про се, що бъ набувати до́бра земски̂ на Руси. Вона достала во̂дъ короля Казимира мѣсто Рогатинъ въ за́ставѣ, а село Комарно, положене въ єи батько̂вщинѣ на Хлопахъ, перетворює за призволомъ королѣвскимъ на мѣсто. Станиславъ съ Ходеча добивається го̂дностей и урядо̂въ у поблизькому Подо̂лю и тому йде на взаводы зъ родиною Бучацкихъ. Родина бо Габданко̂въ зъ Бучача, що писалася на Язло̂вци и Монастерискахъ, держала Червоногородъ, — и мала старостиньскій урядъ въ Каменци, Снятинѣ и Коломыѣ. Бучацки̂, яко старосты Каменця, головного го́рода подо̂льского, пишуться такожь старостами Подо̂ля. Воєводою Подо̂ля надъ старостами подо̂льскихъ городо̂въ поставлено Грицька Кердеєвича, старосту Теребовельского. Во̂нъ вславився воєнными дѣлами за Владислава Ягайла въ усобицѣ сего короля зъ братомъ Свидригайломъ. Наслѣдкомъ постано̂въ сойму въ Пётрковѣ 1457 р. мали выправитись въ справахъ межинародныхъ на Волощину воєводы Грицько (Кердеєвичь) и Андрѣй (Одровонжь). Поляки не йняли вѣры старостамъ подо̂льскихъ замко̂въ, бо Татаре заняли гро̂зьне становище супроти Польщи; та й Литовцѣ по̂сля прилученя Подо̂ля до Польщи безнастанно по̂дносили свои права до Подо̂ля. Поляки побоювались, що бъ Татаре не порозумѣлися зъ Литовцями, та користуючись во̂йною Польщи зъ Нѣмецкимъ орденомъ въ Прусахъ (1454–1466), не во̂ддали Подо̂ля Литовцямъ. Для того провінціональный соймъ въ Корчинѣ ухваливъ роздати подо̂льскимъ замкамъ стрѣльбы и харчь, а окре-
