місіонарські заходи, здаєть ся нам, не могли з'явитись раньше III ст. до Хр., часу, коли новий склад східних країн за наступників Александра відкрив сливе необмежені перспективи жидівській пропаґандї. 3) Врештї ми нагадуємо, що пророчі книги виставляють стан релїґії в часи до полону зовсїм инакше, нїж показують деякі описи історичних книг; відповідно до тих книг, Ізраель проходив періоди вірности й невірности; по пророчих же се була стала недовірність, затяжна, систематична.
Через сї причини і через де-які иньші, ми гадаємо, що звід пророчих книжок слїд уважати зложеним у часи відбудуваня; дух сих часів як раз відбиваєть ся в тих творах. Инакше, по нашій думцї, не можна оминути сього виводу, як хиба здумати, що давні писаня пророчі, ранїйші полону або сучасні йому, були в часи відбудуваня так перероблені та переставлені, що зовсїм спотворились. Але через причини, які не приходить ся тут докладно виясняти, нам противний такий висновок, що грозить зменшити цїну тих творів, розриваюти їх до нескінчености і роблячи з них якісь шматочки замість творів широкого й живого духа. Пророчі книги, всї в купі, мусять бути зачислені до катеґорії, в яку вже заведено Данііла, Йоеля
