стину Сириї (басейн Йордана) від XI ст. до Хр., до часів полону: Ізраелїти, Моавіти, Аммонїти, Ідумеї, говорили на ріжних мовах дуже близьких між собою і невелика ріжниця мов не заважала племенам зноситись між собою. В VI і V ст. полїтичні турботи, здаєть ся, кинули деякий заколот; давня єврейська зосталась мовою науковою, мовою учених і письменників єрусалимських і такою вона зісталась аж до часів християнської ери; але народня мова де далї все більше піддавала ся сирийському або арамейському впливови. І се до такого ступня, що в деяких найменше давних писанях Біблїї маємо чимало сторінок написаних по арамейськи; їх називають недокладно халдейськими. Переміна давної єврейської мови на арамейську в народньому вжитку стала ся помалу, а певне пішла хутко, починаючи з III ст. до Хр., тілько сьому неможливо визначити докладно дати. Знов же й грецька мова хутко розширювалась, і можна поставити питанє про книжки заховані в грецькій колекциї (книги другого канону), чи не були вони написані від разу по грецьки. Принаймі єврейські орігінали сих книг зникли.
Певне більшість єврейських книг була написана письмом того типу, що звуть фенївійським або давним єврейським; певне
