Іспанїя! Іспанїя!
Мов у казочнім снї
Той земний рай, чудовий край
Привиджуєсь менї.
Яркеє сонце сипле жар
Тепла і красоти,
Зима на горах там сидить,
Не сьміє в низ зійти.
Вічно-зеленії лїси
Роскішно шепчуть, знай,
І ріки срібнії шумять
І поять спраглий край.
Один лиш серед блисків тих
І гір, лїсів і рік,
Посеред раю земного
Бідує чоловік.
Хоч не з верху́, то в серцї ще
Він носить, в голові,
Тиранства і пониженя
Кайдани вікові.
