звістки, яких нема у Самовидця, а є й такі роки, за які події описано навіть докладніш, ніж у Самовидця, наприклад 1672, 1674 та инші.
З Граб'янчиного літопису користувались автор «Исторіи Русовъ» (про третю війну Хмельницького, про Жванецьку перемогу, затвердження Зборівських умов) і Ріґельман, особливо цей другий. Але докладніш про де ми скажемо, оповідаючи про «Исторію Русовъ» і Ріґельмана.
Які погляди на Граб'янчин літопис висловлювано в нашій історичній літературі? Про нього писав вже року 1855 рецензент Ж. М. Н. Пр.[1]. Невідомий автор рецензії (А. П.) висловлює тут такі погляди на літопис Граб'янчин. Він не визнає цього пам'ятника за літопис, а вважає його за історичний твір. «Малоросійська історія, — каже він, не має літописів у тому розумінні, як має їх історія російська, адже-ж тоді випадало-б назвати літописами і Исторію Русовъ, і Ріґельмана, ба навіть Бантиш-Каменського і Маркевича. Але все-ж-таки і з Граб'янки не аби-яке для історії України джерело». Автор помиляється, коли не визнає Граб'янчину працю за літописа, отже, тоді-б і «Повѣсть временныхъ лѣтъ» годилося-б назвати історією, а не літописом. Инша річ — це питання про джерела: ними справді користувавсь Граб'янка, узявши їх за основу для деяких розділів свого твору. Літопис Граб'янчин рецензент поділяє на 3 частині: в першій він подає огляд подій до доби Богдана Хмельницького, в другій — основній — оповідає про добу Б. Хмельницького — це і є власне тема його літопису, бо третя частина — події після смерти Хмельницького — коротенька и побіжна. Цей літопис можна поставити поруч тільки Величка і Самовидця, а що-до пізніших творів, то вони користувалися з цих трьох літописів, як з своїх джерел. Граб'янка заповнює прогалину Величчину що-до подій з 1649 до 1652 рр. і оповідає про них далеко ширше, ніж Самовидець, який подає про них надто вже коротенькі відомості. В Граб'янчиному літопису є такі дані, яких бракує в Величка та Самовидця: листи Б. Хмельницького до Володислава IV (1648 р.). лист Казиміра до хана і ханова відповідь, привилей Казиміра, що затверджує Зборівську угоду; лист Б. Хмельницького до царя Олексія від 17 лютого 1654 р., реєстр козацького війська, що його надіслано було до царя Олексія Мих., та сила инших. Що-до літературного характера Граб'янчиного літопису, то він, як і Величчин, одрізняється од літопису Самовидця тим, що з нього в більшій мірі історія аніж літопис. Вплив сучасної авторові освіти одбивається й на мові Граб'янчиній, у якій чимало церковно-слов'янських форм і висловів. Він править за видатне джерело для історії України. Що-до джерел, то Граб'янка, як і Величко, користувався «діяріушем», як гадає рецензент, того-ж-таки Самійла Зорки, що й Величко. І гіпотеза ця цілком можлива, дарма що немає чим її довести, адже-ж сам діяріуш, як відомо, до наших часів не доховавсь, і його годилося-б реставрувати за тими уривками, якими скористувавсь Величко. Та виділити їх у Величка річ теж неможлива.
- ↑ Ж. М. Н. Пр. 1855, ч. LXXXIX, стор. 21–26.
