Сторінка:Нарис української історіографії. Джерелознавство. Вип. 2. 1925.pdf/51

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

М. О. Максимович присвятив був Граб'янчиному літописові з приводу його видання Київською Тимчасовою Комісією критичну розвідку[1]. Головну й найкращу частину літопису, — каже М. О. Максимович, — являє записана в ньому доба Богдана Хмельницького, бо вона доповнює Величчин літопис з 1648 до 1652 р. М. О. Максимович визнає дві редакції Граб'янчиного літопису: одна з них первісна, що її видала Київська Комісія, друга — повторна, де церковно-слов'янську мову доповнено російською і де немає віршів — її надрукував Туманський в його «Россійскомъ Магазинѣ». Далі він ставить питання, чи не була з рукописного Граб'янчиного літопису, з якого користувавсь був Костомаров, третя редакція[2] цього літопису. На думку М. О. Максимовича, початок Граб'янчиного літопису був за джерело для початку Самовидцевого, але ми вже знаємо, що тут Максимович помиляється, бо його взято не з Граб'янки. М. О. Максимович зве Граб'янчин літопис пам'ятником XVII в., а на Самовидців і Величчин літопис каже, що вони не одночасні з ним. Та всі ці три літописи справді одночасні і всі належать до XVIII ст. М. Максимович спиняється над деякими дрібними помилками редактора Самчевського в його покажчикові і робить великий критичний екскурс про список подків 1650 року у Граб'янчиному літопису; тут він виявляє, що Самчевський помиливсь був у підрахунку, а також, що сак Граб'янка часом плутаються в іменнях полковників. Виявляє М. О. Максимович помилки в Граб'янчиному літопису і взагалі: отож, приміром, про Подобайла, що його вбили або втопили р. 1649, — каже він, — хіба тільки лихі язики, бо справді його було забито тільки року 1654. У другій своїй розвідці — «Письма о Богданѣ Хмельницкомъ»[3] — М. О. Максимович присвячує скількись заміток і Граб'янчиному літописові. Вів, наприклад, критично розбирає його звістку про будування Кодацької фортеці, кажучи, що це перероблено з Коховського. Та тимчасом, як Коховський казав був про участь Богданову в двох повстаннях — Тараса й Остряниці, Граб'янка вже вкладає в уста Конецпольскому фразу, начеб-то він брав участь в усіх козацьких повстаннях. Він виправляє Граб'янчину помилку про Цецорський полон Хмельницького, про полоніння Б. Хмельницького і двох синів Кантемирових року 1629 (стор. 33), тимчасом як у дійсності це зробив був Хмельницький[4], про кн. К. К. Острозького, що за нього, а не за його батька К. І. Острозького згадує Граб'янка, про повстання Трясилове (1630, а не 1628-й).

Про Граб'янчин літопис Г. Ф. Карпов висловив такі думки[5]. Головний зміст цього літопису торкається доби Богдана Хмельницького; автор уклоняється перед Б. Хмельницьким, побожно шанує його пам'ять і ставить

  1. Собр. соч. 1, стор. 217–230.
  2. Ibidem, стор. 395–474.
  3. Ibid. стор. 434.
  4. Ibid. стор. 459–462.
  5. Він висловлюється про нього і в «Критическомъ обзорѣ источниковъ до истории Малороссіи относящихся». М. 1870 і в іст.-крит. розвідці «Начало исторической дѣятельности Богдана Хмельницкаго», М. 1873.