Сторінка:Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы (1835).pdf/46

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
21


Изъ досвѣтокъ дѣвчата шлы;
Вивчаръ гнавъ череду безъ-лику;
По полю бжолы, знай, гулы;
Крычалы пѣвни кукурику!…
Пиднявся дурень, та й побривъ
Въ господу; кры воритъ зострѣвъ
Его братъ старшый, и пытае:
«Що! якъ?“ А винъ, мовъ-бы не знае,
Попливсь собѣ у хату…

Се дѣялося пры Царѣ,
Которого, геть-геть, будынкы
Стоялы на крутій горѣ,
А въ ихъ, и тилькы бъ-то дытынкы, —
Одна дочка; сынивъ — Бигъ мавъ!
Хочъ винъ якъ раю ихъ бажавъ;
Эге! дочка! да ще якая?
Хороша якъ троянда тая;
Лыце — що сонечко твое!…
Губкы якъ медъ солодкы;
Очыци карыи въ нее,
Дугою надъ нымы бровонькы;
Прямый тополёвый станокъ,
И соловейка голосокъ;