Сторінка:Ольга Кобилянська. До сьвіта. Новелі і нариси. 1905.pdf/58

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 50 —

зирав із неї пориваючою красою смутку і мелянхолїї, і саме тодї, коли грала свої композиції і фантазії, і коли купала ся в нїй як у своїм властивім елєментї…

Не можу позбути ся до сегоднїшної днини думки, що музика позбавила її житя…

Одною однїською тоненькою струною вбила її!…