в борбі з польською партією руху, а Русини, маючи за собою уряд, знайшли сьміливість виступити публично з заявою тих політичних і літературних переконань, за які ще недавно мусїли терпіти такі сильні переслїдуваня.
Прихиляючись до Русинів австрійський уряд немов би сповняв слова Якова Головацького, якими сей при кінці брошури „Zustände der Russinen“ апострофував Австрію. „Справа Русинів не стоїть і в Росиї добре“, казав Головацкий, — „вони мало мають надії для своєї літератури і народности. Московітизм (det Moskwitismus) заливає всьо, і скарги на покривджене прав Малорусинів чути незвичайно часто. Як сильно Московітизм ширить ся коштом Русинів, можна бачити зі слів малоруських письменників. Централістичний росийський уряд мусить кривим оком дивити ся на відроджене малоруської літератури, бо найбільша половина малоруських видань виходить під анонімами або псевдонімами... Вся надія малоруської народности і літератури лежить на Австрії, що кожду народність береже і боронить. Розумнїщі Русини розуміють се дуже добре. Помагаючи малоруській літературі Австрія могла би мати вплив і на Україну, як через своїх угорських Сербів має на Сербію, Боснію і т. д.; вона могла би знайти симпатії і на Україні. Про поміч для малоруської літератури з політичного погляду, про її вплив на Україну написав перед кількома роками епискфи Гр. Яхимович пропамятне письмо для урядового ужитку, яке ми несподівано дістали в руки і про яке уряд мабуть цілком забув. — Шляхтичі можуть справдї богато надїяти ся від Росиї, бо крім Угорщини ніде арістократія не має таких сильних плечий як у Росиї.. ніде пан не може так безкарно збиткувати ся над своїми мужиками як там... Руські мужики знають, як поводить ся мужикам у Росиї і тому вони тим вірнїйше держать ся свого цісаря. З усього cero випливає само собою, що Австрія в розпочатім ділі освободженя і піднесеня руських мужиків повинна далї поступати, розумієть ся, не нападаючи на національне житє, віру і язик народа. Австрія стоїть і держить ся забезпеченєм житя ріжних народностий, вона стала сильною безперестанним толєрованєм вір і народностий; але і за кожде відступленє від сеї засади вона тяжко покутувала. Сій засаді повинна вона отже остати ся вірною і не повинна з давної дороги ані росийською централізацією, анї пруською системою ґерманїзованя, ані єзуїтськими
