Цю сторінку схвалено
Гриць.
Плаче Гриць маленькій. — Новѣську свитину
Помарявъ болотомъ, впавши биля тыну.
„Не плачь Грицю — мати каже —
Хоть болото свитку вмаже,
Можна стерти. Абы сынку
Вѣкъ бувъ чистый, ажь до смерти.
Бо не можна злого вчинку,
Мовь болото, легко стерти“.
Курка и дороге камѣня.
У смѣтю на подво̂рю
Найшла курка зо двѣ мѣры
Дорогихъ камѣнѣвъ.
„По що воно минѣ — каже —
Лыскуче камѣня враже!
Волѣлабъ я просо!…“
Рѣка и рѣчки.
Велика рѣка смѣялась зъ малыхъ:
Яки̂ бачь маленьки̂!… А объ то̂мъ забула,
Що и сама доти невеличка була,
Доки не забрала водицѣ изъ нихъ.
