Зо̂рвавъ ся съ постели Улій,
Мовь бы не сво̂й.
Слухає: гамо̂ръ ввесь съ по̂длоги —
И скочивъ во̂нъ на ро̂вни̂ ноги
И безъ чобо̂тъ гайда на сходы.
Стукъ-стукъ! „Тамъ хто!“ — Сусѣдъ!
„Китъ-китъ
Трахъ бахъ
Тарахъ!“
— Що загадали! полювать
Тогды, якъ люде лягли спать!
Забаву киньте! доки часъ;
А нѣ — дакъ провчимо мы васъ!
„Кричи якъ хочь — ёму въ одвѣтъ —
Хоть чортъ и возьме всѣхъ сусѣдъ
Минѣ полювати
Во̂льно въ своѣй хатѣ.
Въ чужу я не лѣзъ —
Въ мою не пхай но̂съ!“
Нѣ съ чимъ по̂шовъ нашь панъ Улій
Кипить у нёму мовь олѣй!
„Посто̂й враже!
— Згодомъ каже —
Було минѣ,
Буде й тобѣ!“
Найшовши бочку изъ водою
Занѣсъ єѣ во̂нъ до покою,
