Самъ въ постель лягъ, чекає дня.
А тамъ долѣ така возня
И торкотня
Що Боже крый!
Чека' Улій!…
И бачь дождавъ ся
Сусѣдъ унявъ ся,
Вже не стрѣляє, не кричить
Затихъ… трохи чи вже не спить.
Заснувъ, сопе и въ ротъ и въ но̂съ.
Ему во снѣ: собаки, лѣсъ,
Лисицѣ, зайцѣ — цѣлый крамъ!…
А тутъ капъ-капъ єму на но̂съ…
Проснувъ ся, сплюнувъ… Що за бѣсъ!
Чи снить ся?… Нѣ! и тутъ и тамъ
Вода, все мокро… Зырнувъ на сто̂лъ:
Вода знай цюркомъ ллє во̂дто̂ль —
И скочивъ съ постели панъ Дронь,
Запламенѣвъ мовь той огонь
И голый, босый, пре на сходы
Бѣгцемъ до го̂рнёи господы.
Стукъ-стукъ! „Тамъ хто!“ — А во̂дчинѣть!
„Нема часу!“ — єму въ одвѣтъ.
За дѣло взявъ ся. „Бий васъ гро̂мъ!
Въ водѣ мабуть увесь вже до̂мъ…
Що загадали?“ Нѣ чичиркъ — —
