Цю сторінку схвалено
Шабля и плугъ.
Якажь се погана лежить тамъ кривлюга!
Говорила шабля, кривлячи ся съ плуга.
А на се кривлянє камѣнь одвѣчає:
„Шабле! ся кривлюга людей не вбиває!“
Два плуги.
На дворѣ по̂дъ шопою лежало два плуги.
Оденъ лежавъ тамъ дурно, съ поля вертавъ другій.
Одно на нихъ желѣзо, оденъ коваль ковавъ —
Блыстѣвъ оравшій землю, ржавѣвъ, що дармувавъ.
Неслухняный.
— Не рушь Ивасю мухи! — мати говорила —
А то укусить. — „Страхъ! Отсе минѣ, овва!
Таки замучу въ смерть!…“ А тутъ якъ разъ бжола
Недоброго Йвася боляще укусила.
Кричить хлопчисько, плаче, слёзою вмываєсь —
Оттакъ то, хлопцѣ, Богъ збытошнико̂въ карає.
Малый злодѣй.
„Не кради, бо тѣло погубишь и душу!“
Не слухавъ, полѣзъ красти на чужую грушу.
Вломилась галузка, хлопець впавъ у воду:
Такъ карає, дѣти, Богъ за чужу шкоду.
