15
А теперъ до васъ, новонароджені Москалі, зрадники народні, прощальне слово.... Не треба намъ васъ більшъ судити, якъ ви себе самі осудили... Ваша робота — се вашъ судъ! Манили дурили, гласкались, підхлібляли, брехнею, денунцияциєю живились; святощами, мовою, историєю нашою крутили й поневіряли; усяке чуттє честі, любові мучили й убивали; торгували-торгували, ажъ вамъ Ляхи помогли виторгувати у мизернихъ, ледачихъ маловірнихъ та й тілько у такихъ — признаннє, „що нема руського народу.“ Скінчилась теперъ ваша робота: розділили брата й свата, вічне непереступне провалля положили, — а роботу вашу тимъ осудили й оддячили, що милосердно на васъ гроші збирали! Та знайте, ще річъ не закінчилась. Повстане той народъ, за-для которого Тарасъ море слізъ проливъ, которому безсмертность завороживъ, повстане таки и безъ васъ, — але не добрий буде ёго на васъ судъ!... А теперъ знайте — нема намъ зъ вами нічого посполу.
Ви, пане редакторе, або пропадайте або ведіть діло по нашому. „Ні титли, ні коми“ не опустіть...
._%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%B2%D0%BE%D0%BB_%E2%84%9601.png)
