Природно-заповідний фонд Київської області
Згідно з наявними джерелами, історія формування сучасного природно-заповідного фонду Київщини складає більш ніж два сторіччя. Першими природоохоронними територіями Київщини можна вважати дендропарки, які створювалися в маєтках великих землевласників. Деякі з них збережені до нашого часу і тепер мають статус парків-пам’яток садово-паркового мистецтва або дендропарків. Це, передусім, «Олександрія» (створена наприкінці 18 століття), парки «Згурівський», «Ташанський», «Кагарлицький», «Копилівський» тощо.
Історія розвитку мережі ПЗФ Київщини включала, як періоди активного створення територій, що охороняються, так і їх знищення, що, перш за все, визначалося політикою влади по відношенню до охорони природи. Яскравим прикладом таких змін є «Конча-Заспа». З 1923 по 1934 рік на південь від тодішньої межі Києва, на заплавних землях р. Дніпро, існував один з перших в Україні заповідників, який називався «Конча-Заспа». У науково-дослідній станції, що існувала на території заповідника ще до його створення, з 1893 року, працювали такі відомі вчені, як М. В. Шарлемань, В. І. Вернадський. Влітку 1934 року, разом із багатьма іншими радянськими заповідниками, «Конча-Заспу» ліквідували. Після цього, територію заплави розділили під сінокоси між чотирма колгоспами Києво-Святошинського району Київщини. У 1936 році територія «Конча-Заспи» увійшла до складу земель м. Києва і в 1999 році рішенням Київської міської ради № 146/649 оголошена ландшафтним заказником «Острів Жуків» (1630 га). У 2007 році Київська міська рада скоротила площу заказника до 196 га та роздала землі під приватну житлову забудову. З того часу триває протистояння природоохоронної громадськості і забудовників.
Перший законодавчий документ із заповідної справи на території Української РСР з’явився в 1926 році. Це «Положення про пам’ятки культури і природи», якими встановлені правила створення, охорони, утримання, дослідження і пропаганди заповідних об’єктів. Після прийняття «Положення…» було створено 4 природоохоронні інспектури, одна з яких була Київська, яку очолив М. В. Шарлемань. Саме він розпочав цілеспрямовану роботу із заповідання цінних природних об’єктів в Київській та сусідніх областях. У 1928 році створюється Український комітет охорони пам’яток природи. На початку 30-х років в Україні був опублікований реєстр заповідних об’єктів М. Шаліти, згідно з яким в Київській області нараховувалось 125 пам’яток природи.
10
