Якъ ни̂що́ передъ Тобою
Вѣкъ мо̂й быстройдущій.
Суєта увесь и всякій
Чоловѣкъ живущій.
Во̂нъ якъ тѣнь по свѣту ходить,
Марне замышляє,
Усе дбає — и не вѣда
Для кого зби̂рає.
Чого-жъ нынѣ менѣ ждати,
Одъ кого терпѣти?
Ты, мо̂й Господи, єдина
Надѣя у свѣтѣ.
Зни̂ми мои̂хъ беззаконі̂й
Тяжкую опалу,
И не дай безумнымъ людямъ
Мене на поталу.
Ставъ нѣмый я и безгласный,
Сло́ва не промовлю;
Бо Твоя, о Боже, кара
Стала надо мною.
Нехай тая Твоя кара,
Нехай утихає;
Бо рука Твоя разяща
Мене розрушає.
Карать станешъ чоловѣка
Уликами въ винахъ:
Розлетиться краса ёго,
Якъ та паутина.
Суєта увесь и всякій
Чоловѣкъ живущій. —
