поляхъ та по дорогахъ. Худоба добра, не дуже велыка на зристъ, але здорова, сыта и добре доглядана; якоись особнои породы — уся якъ одно — рудовато-сира зъ невелыкымы рогамы.
Кони велыки и не дуже гладки — выдно що въ роботи, а де-не-де трапляються и велычезни нормандськи возовыкы, передъ якымы наша знивечена, маленька украинська конячка выдаеться мовъ яка-небудь мыша. Лыхо, якый у насъ той скотъ понивеченый, зовсимъ ни на що звився!.. Села выдно дуже часто, а хуторы, чы по тамошньому фермы, — ще частійше.
Тутъ, якъ и у вашому Прованси не побачышъ такого ровного, безлюдного поля, якъ у насъ, що тилькы зъ краю де-нибудь сыніе лисокъ, або манячыть яка-нибудь далека церковка. Тутъ не те: скризь пороскыдувани хуторы, скризь червоніють черепяни дахы и людей бильше, и бильше тисноты. По селахъ хаты стоять улыцямы, прытулени одна до однои, отъ якъ у насъ по велыкыхъ мистахъ. По хуторахъ — вильнійше: хаты стоять по-одыноко, або невелычкымы купкамы. Уси хаты камяни, зъ черепьянымы дахамы; у биднійшыхъ людей, такы якъ у насъ на Подольщыни, вымазани вапною, биленьки, досыть чепурни. У заможнійшыхъ — далеко краще, у два поверхы и обійстя все гарне, якъ у нашого доброго полупанка, тилькы далеко огряднійше. Выдно, що-се не прымхы, а господарство: воно и скотыни хливъ будуе такый, якъ и соби хату. Побудовани хаты не такъ, якъ у насъ, уси на одынъ видъ, однаково, а йе всяки: и таки, якъ
