затвердеть. Залубуватів хліб. Каменец. у.
*Залу́ка, ки, ж. 1) Крутой поворот, извилина реки. Желех. 2) Приманка. Сл. Нік.
Залулу́кати, каю, єш, гл. О ночных хищных птицах: закричать. Залулукала сова. Залулукав леліт. Вх. Зн. 33.
Залуна́ти, на́ю, єш, гл. О звуке: раздаться, огласиться. К. МБ. XI. 142.
Залу́па, пи, ж. Залупа.
Залу́пати, паю, єш, гл. Захлопать (глазами).
Залу́плювати, люю, єш, сов. в. залупи́ти, плю́, пиш, гл. Отворачивать, отворотить (кожу), залупливать, залупить. Свашка-неліпашка: шишок не ліпила, та всі залупила. Гринч. III. 547. — о́чі. Выворотить веки. Залуплює очі. Каменец. у.
Залу́плюватися, лююся, єшся, сов. в. залупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Залупливаться, залупиться.
Залу́пчистий, а, е. О сапоге: с отворачивающимся голенищем? Залупчисті чоботи. Гол. Од. 67.
Залу́скати, каю, єш, гл. Затрещать.
Залускоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. 1) Усиленно затрещать. *2) Задребезжать. Аж шибки залускотіли. Крим.
Залуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. залучи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Завербовывать, завербовать, затянуть в свою компанию, залучать, залучить. І веселились у чернечих душах, що Конашевича до себе залучили. К. МБ. II. 135. На зіму хто-небудь залучить мого дідуся скотину порати, вірьовки плести. Г. Барв. 355. 2) Загонять, загнать домой домашнее животное (из стада). Кожне своїх овець залучало додому. Мир. ХРВ. 45. Залучав скотину. Мкр. Г. 55. Гусей або утяток з річки залучити. Мкр. Н. 35. 3) Доставать, достать, получать, получить. Оце було, як залучить собі яблучко в кишеньку, дак і закличе мене в хлівець: «На, мамо!» Г. Барв. 433. — сла́ви. Приобрести славу, прославиться. Ой не схотів та пан Сава козакам служити, він пішов же до ляшеньків слави залучити. Макс. *4) Отнять от груди. Він уже хлопчик здоровецький, треба залучити. Крим.
*Залу́чення, ня. Присоединение, присовокупление. Сл. Нік.
Залу́чник, ка, м. Раст. Xanthium Strumarium L. ЗЮЗО. I. 142.
Залуща́ти, щу́, щи́ш, гл. = Залу́скати.
Зальо́ги, гів, м. мн. Засада. Вони обидва лежали тоді в зальогах з киями — один з одного боку, а другий з другого; ми туди, а вони до нас. Павлогр. у. ( Залюбовск.).
*Зальо́панка, ки, ж. Замараха, грязнуха. Сл. Яворн.
Зальо́пати, паю, єш, гл. = Задрі́пати.
*Зальо́патися, паюся, єшся, гл. = Залю́патися.
Зальо́ти, тів, м. мн. Ухаживание, волокитство. До дівки Санджаківни на зальоти поспішали. АД. I. 211. Він удівець, бачте, так на зальоти ходе до тії удови-молодиці. Каменец. у.
Зальо́тний, а, е. 1) Любящий ухаживания, волокитство. Там така удалась зальотна: хоч як мати лає, а вона таки вискочить на вулицю. 2) Удалый. Стояло військо тут зальотне, волове, кінне і піхотне. Котл. Ен. IV. 27; словарь, 10.
Зальо́тник, ка, м. Ухаживатель.
Залюбки́, нар. С удовольствием; охотно. Ну там вода! залюбки напитись. Черк. у. На Наталю молодую залюбки дивились. Мкр. Н. Як перше було, коли йду куди, то весело й залюбки. МВ. I. 17.
Залю́блювати, люю, єш, сов. в. залюби́ти, блю́, биш, гл. Любить, полюбить. Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють…, бо вовкулака їсти падло гидує. Г. Барв. 451. Тепер уже сама не промовляє слова, не залюбила і других чути, як говорять. МВ. II. 97. Він залюби́в, не залюби́в. Ему понравилось, не понравилось. На добрий ум научали, — ти не залюбив. Гринч. III. 142. Не залюбив небіжчик кулі. Греб. 353. Одкинула вашу масть од чиряка — не залюбив: дуже почав сіпати. Харьк.
Залю́блюватися, лююся, єшся, сов. в. залюби́тися, блю́ся, бишся, гл. Влюбляться, влюбиться, полюбить. Чи не було річки утопитися, чи не було кращих залюбитися? Чуб. V. 540. Не
