Залічи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Засчитаться. 2) Ошибиться в счете.
Залля́ти, ля́ю, єш, гл. = Зали́ти. Лучче було мене, мати, в купелі залляти, ніж такую нещасную на світ видавати. Чуб. V. 361.
*Залля́тися, лля́юся, єшся, гл. 1) = Зали́тися. *2) Заковаться, запаяться, слиться. Як убрався Люципер у те залізо, а господь тоді і сказав: амінь, амінь, амінь! І тоді на ньому те залізо так і заллялося. Крим.
Зало́г, гу, м. = За́клад 4. Уман. у.
Зало́га, ги, ж. 1) Гарнизон. Сей город був султанський; стояла в йому турецька залога. К. (Правда, 1868, стр. 53). 2) Охранительная стража. Ой бог знає, бог відає, де мій милий ночує: чи у полі, чи у полі, чи в великій дорозі, чи у пана гетьмана да стоїть на залозі. Костомаров. 3) Засада. Черном. Стежки і всі дороги черкеські обняли залоги. Мкр. Г. 25. 4) Собрание, сборище людей. Не ночує дівчинонька дома, на досвітках велика залога, там ночує дівчинонька здорова. Мил. 95. 5) Землянка? См. Мкр. Р. 19 и 23. Виходить часом із залоги, на сонці гріється, співа. Мкр. Г. 23.
Заложа́тися, жа́юся, єшся, гл. Биться об заклад. Черк. у.
Заложи́ти, ся. См. Заклада́ти, ся.
За́лоза, зи, ж. Железа, гланда. Ум. За́лозка. Ув. Залозя́ка.
*Зало́зи, лі́з, ж. мн. Болезнь у скота: опухоль желез. Почались ото у коня залози. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Залозува́ти, зу́ю, єш, гл. Страдать гландами, опухолью слюнных желез. Мої воли тепер залозують. Прилук. у.
Залозува́тий, а, е. Страдающий гландами.
Залозя́ка, ки, ж. Ув. от за́лоза.
Залоїтися, лою́ся, їшся, гл. 1) Засалиться. НВолын. у. 2) Облепиться чем. Залоївся камінь, бо зерно було сире, то мов тістом замазав хто. Канев. у.
Залокта́ти, кчу́, чеш, гл. = Залопта́ти. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Зало́м. См. Залі́м.
Зало́ма, ми, ж. Верхняя конусообразная часть стога. Я оце снопи на залому кидав. Черк. у.
Зало́мистий, а, е. Изгибистый, излучистый, *извилистый. *Кілька раз заломистий берег Суаку блиснув їм з гори сірим піском. Коцюб.
Заломи́ти. См. Зала́млювати.
*Зало́млений, а, е. Преломленный. Сл. Дубр.
*Зало́млення, ня, с. Преломление. Сл. Дубр.
*Зало́млюваний, а, е. Преломляемый. Сл. Дубр.
*Зало́мний, а, е. Преломляющий. Сл. Дубр.
За́лопом, нар. Быстро, стремительно. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Залопоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Захлопать. Як засміється та залопотить у долоні. Гринч. II. 95. 2) Затопотать, побежав, побежать с топотом. П'ятами накивав, аж залопотіло. Ном. № 4418. Вовки як залопотіли, так їх більш ніхто й не бачив. Гринч. II. 244. Которі в плач, а хто в ноги, — тільки залопотіло. МВ. (О. 1862. III. 69). *3) Зашелестеть, прошелестеть, зашуршать. Щось залопотіло коло мене. Крим. *4) Залопотать, невнятно заговорить, прочитать. Наш дяк, бува, як залопоче на клирасі, то хто його й пойме. Полт. у. Г. Йов.
Залопта́ти, пчу́, чеш, гл. Защемить. Сіль зайшла у виразку, — так залоптало. Харьк.
Залоскота́ти, чу́, чеш, гл. Защекотать. Може вийшла русалонька матері шукати, а може жде козаченька, щоб залоскотати. Шевч. 26. Панночка загадочок не вгадала, русалочка панночку залоскотала. Чуб. III. 190.
Залу́биці, ць, ж. мн. Сани с кузовом. *Желех.
Залу́бка, ки, ж. = Залу́биці.
Залу́бний, а, е. О санях: с кузовом.
Залу́бниці, ць и залу́бні, бень, ж. мн. = Залу́биці. Подивлюся на подвір'є, — лише слід, де ковані залубниці стояли, де вороні коники ірзали, то ті ж мою Марусеньку взяли. Гол. II. 112. *Залубні заскреготали по каміннім під'їзді, скотилися у сніг і посунулись конною дорогою в село. Легкий.
Залубува́тіти, тію, єш, гл. О хлебе:
