Словник української мови (1927)/заламлювати
| ◀ заламати | Словник української мови З заламлювати |
залапити ▶ |
|
Зала́млювати, люю, єш, сов. в. залама́ти, ма́ю, єш и заломи́ти, млю́, миш, гл. 1) Заламывать, заломить. Заламав білі руки, став собі думати. Чуб. V. 428. Молодая дівчинонька заломила руки, чогось мені тяжко-важко да з теї розлуки. Волч. у. Попереду отаман заломить бриль на бакір. Греб. 401. Заломи́ти чо́ртові ковбасу́. Сделать крюк (в пути). Грин. I. 236. 2) — кого́. Взять верх над кем, быть лучше кого в каком-либо отношении. Всіх дівчат заломила своїм станом і красою. Г. Барв. 542. Заломив би козакуванням він і Байду. К. ЦН. 226.