Словник української мови (1927)/залапити
| ◀ заламлювати | Словник української мови З залапити |
залаплювати ▶ |
|
Зала́плювати, люю, єш, сов. в. зала́пити, плю, пиш, гл. 1) У плотников: соединять концы бревен. Оце тільки ми підвалини залаплювали, а тепер візьмемось за дошки. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. *2) Захватывать, захватить. Сл. Нік.