век. Сл. Яворн. 4) Железный котел. 5) Железная руда. 6) Кирпич, выжженный сильно, до расплавки песку. Харьк. у. 7) Порода раков: речной серый, с широкими клешнями. Браун. 32. 8) Название вола темно-красной масти. К. С. 1898. VII. 42. 9) Раст. а) — коза́цький. Phlomis pungens Wild. ЗЮЗО. I. 131; б) — черво́ний. Lytrum Salicaria L. ЗЮЗО. I. 127.
Залі́зо, за, с. 1) Железо. Їсть, як іржа залізо. Ном. № 2723. 2) Мн. Цепи, оковы. На суд твій праведний прийти, в залізах руки принести. Шевч. 58. Навіть залізами ніхто не міг його зв'язати. Єв. Мр. V. 3. Ум. Залі́зце. Ном., стр. 284, № 1858.
Залізовина́, ни́, ж. Железная руда. То то червона земля, то іржа, бо повинно є тут залізовина. Могил. у. *Сл. Нік.
*Залізорі́зний, а. е. Железорезный. Сл. Дубр.
*Залізоро́бний, а, е. Железоделательный. Сл. Дубр.
*Залізото́пний, а, е. Железоплавильный. Сл. Дубр.
Залі́зти. См. Зала́зити.
*Залі́зуватий, а, е. Железосодержащий. Сл. Дубр.
Залі́зце, ця, с. 1) Ум. от залі́зо. 2) Залі́зця карко́ві, лютро́ві. См. Лютро́ві залі́зця. Вх. Пч. II. 7.
Залізя́ка, ки, ж. Обломок, кусок железа. Як покладеш залізяку на тому припічку, що в комені, то ніколи не буде вовк нападать на скотину. Чуб. I. 48. Виколов око залізякою. Левиц. Пов. 341. Ум. Залізя́чка.
Залізя́ний, а, е. Железный. Де твоя лопатка залізяна? Екатер. у. ( Залюбовск.). Загадка: Вовчок залізяний, хвіст конопляний (голка). Гринч. II. 310.
Залізя́нка, ки, ж. Железная дорога. Їхав там, де проходить ота залізянка, що бігають прудко. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Залізя́чка, ки, ж. Ум. от залізя́ка.
Залі́м и зало́м, ло́му, м. 1) Изгиб, *излом, кривизна. 2) Поворот (реки, дороги). Черк. у. Мнж. 180. 3) Перелом. 4) Карниз. 5) = За́вертка 1. Це залом у житі. Бог його знає, хто оце наробив? Заломило, — ми й лишили. Черниг. у. 6) За́лом. Место в лесу, где лежит бурелом. Корови і воли пасуть… у заломах — лісах, де лежить поломане дерево. Шух. I. 211.
Залінува́тися, ну́́юся, єшся, гл. Залениться.
Залі́плювати, люю, єш, сов. в. заліпи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Залепливать, залепить. *2) Начинять, фаршировать. Голубці варять так: розривають головку капусти та заліплюють пшоно, або гречані крупи із салом або олією. Крим.
Залі́плюватися, лююся, єшся, сов. в. заліпи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Залепливаться, залепиться. 2) Слепливаться, слепиться. Заліпилися мої карі очі, не можу я розняти. Чуб. V. 950.
*Залісня́ти, ня́ю, єш, гл. Зарости, покрыться лесом. Желех.
За́лісок, ску, м. Опушка леса. Приходить на залісок, — аж вовчиця з вовченятами грається. Рудч. Ск. I. 134.
*Залі́т, ле́ту, м. Залет. Сл. Нік.
Заліта́ти, та́ю, єш, сов. в. залеті́ти, лечу́, ти́ш, гл. Залетать, залететь. В чужий край не залітай, щоб крилечка мати. Ном. № 9421. За сто миль залетіла. Ном., стр. 303.
*Залі́тний, а, е. Залетный. Сл. Нік.
Залі́ток, тку, м. Летний выпас скота. Брав на заліток воли, то через те й було в мене багато скотини чужої. Верхнеднепр. у. 2) Употребительнее во мн. ч. за́літки. Начало лета. На за́літки зоставля́ти. Оставлять до начала будущего лета. Не зоставляйте сіно на залітки, а то бува миші перегризуть, затече. Волч. у.
Залі́тошний, я, є. Позапрошлый, *позапрошлогодний. Пир. у., Конон. Се було чи літошній, чи залітошній год. Черниг. у.
Залі́тувати, тую, єш, гл. 1) Остаться на лето. 2) Хватить до нового урожая. Повитрачувились з хліба, з сіна, з соломи, — не залітує, доведеться купувати. Конотоп. у.
*Залі́чений, а, е. 1) Зачтенный. 2) Залеченный. Сл. Нік.
*Залі́чення, ня, с. Зачет. Сл. Нік.
Залічи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Зачесть. 2) Залечить. Левиц. Пов. 176. Залічили в серцях наших великую рану. Макс.
