Зали́скати, каю, єш, гл. Заблистать, блеснуть; засверкать. Блискавицями залискав. К. Псал. 37.
Залисні́ти, ні́ю, єш, гл. Заблестеть, залосниться. Залисніли чорні кучері. Левиц. I. 85.
Зали́ти, ся. См. Залива́ти, ся.
*Залихосло́вити, влю, виш, гл. Засквернословить, произнести сквернословие. Слухайте, парубки! Нехайно котрий мені залихословить, так і полетить геть із хати. Крим.
Залицьо́ваний, а, е. Обтянутый шиной. Колеса залицьовані. Екатериносл. ( Залюбовск.).
Залиця́йник *и залиця́льник, ка, м. Ухаживатель. До себе нікого не підпускає… зараз прізвище залицяйникові й приложить. Г. Барв. 447.
Залиця́ння, ня, с. Ухаживание, любезничание. Не до козацького залицяння було убогому бурлаці. Хата. 159. Дівчатам до любого повабу, а молодим козакам до залицяння.
Залиця́тися, ця́юся, єшся, гл. 1) — до ко́го, на ко́го. О любовном ухаживании: ухаживать за кем. Не ходи, не люби, не залицяйся, — не пойду за тебе, ти ж не сподівайся. Чуб. III. 144. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився, чи на другу залицявся, мене одцурався. Мет. 104. 2) — на ко́го. Иметь виды на кого, желать кого. А на того Середенка старий дукач залицявся: ходить дукач по ярмарку, собі наймита шукає. Гринч. III. 624. 3) Намереваться, собираться. Через тебе, вражий сину, мене мати била. Не била, не била, залицялась бити. Подольск. г. Хлопці… вже залицялись бити мене. Уман. у.
*За́лички, чок, ж. мн. Бакенбарды. Желех.
Зали́чки, чок, ж. мн. Шелевочная обивка стен, сложенных из бревен. Залички поробив добрі. НВолын. у.
Заличко́вувати, вую, єш, сов. в. заличкува́ти, ку́ю, єш, гл. Прикрывать, прикрыть, замаскировать, закрыть плохое лучшим. *Левч. Желех. Чи ви бува не заличкували льону: він зверху гарний, а насподі який? Лебед. у. Другий бік у каністасеві аж ніже ж тобі не заличкований: гвіздочки тобі та горитички на видлі. Екатерин. г.
Залиша́ти, ша́ю, єш, сов. в. залиши́ти, шу́, ши́ш, гл. Оставлять, оставить, покидать, покинуть. А тепер я чумачина, дак ти мене й залишила. Лавр. 70. Ніхто не залишить свого кохання. МВ. II. 158. Дівчинонька мила перш мене любила, тепер залишила. Чуб. V. 168.
Залиша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. залиши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Оставаться, остаться. Гринч. III. 92.
Зали́шній, я, є. Излишний. Змиев. у. Випило залишнє, нехай оддише. Ном. № 11650. Тілько щоб пропитатись, а не залишнє. Кв. II. 12.
Зали́шок, шку, м. Излишек. На малу міру сот зо три з залишком. Кв. II. 13.
Залишто́вник, ка, м. В оковке крышки крестьянского сундука: каждая из коротких железных полос, идущих от шпуг к углам сундука и захватывающих собою ли́штву. Вас. 150.
Залі́г, ло́гу, м. Препятствие, препона. Став залогом ізміждо нами: ні того не пуска, ні того. Канев. у.
За́ліжка, ки, ж. Заклад, пари. Виграв заліжку. Шух. I. 219.
Заліззя́, зя́, с. Железные части плуга. Купив плуг, лишень деревінь, а заліззя треба ще. Каменец. у.
Залі́зко, ка, с. 1) Утюг. Одна насилу володіла руками, прасуючи залізком мушлинову сукню. Левиц. I. 178. *2) Сталька. Хот. Нік.
Залі́зний, а, е. 1) Железный. Мишко, на тобі кістяні зуби, дай мені залізні. Ном. № 263. 2) Переносно: чрезвычайно крепкий, могучий. Сумно, сумно гайдамаки залізную силу поховали. Шевч. 220. 3) Залі́зна трава́. Раст.: черный лесной горох.
Залізни́к, ка́, м. Инструменты железные (у плотников). Шух. I. 87.
*Залізни́ця, ці, ж. Чугунка, железная дорога. Сл. Нік.
*Залізни́ч(н)ий, а, е. Железнодорожный. Сл. Дубр.
*Залізни́чник, ка, ж. Железнодорожник. Сл. Дубр.
Залізня́к, ка́, м. 1) Торговец железом. Лебед. у. *2) Крепкого сложения человек. Сл. Яворн. *3) Смуглый чело-
