лежавшийся, запасной. О, в того є залежні гроші. Каменец. у.
Зале́жність, ности, ж. Зависимость. Чуб. I. 253.
Зале́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. зале́жатися, жуся, жишся, гл. Залеживаться, залежаться. Грицько собі був хазяїн хороший… було і на вбогого старця. Лишки тільки не залежувалися. Г. Барв. 136. Залежався куций в соломі. Ном. № 14088.
Залементува́ти, ту́ю, єш, гл. Поднять крик, плач. Христя припала до труни і страшенно залементувала. Мир. Пов. II. 121.
Залепета́ти, печу́, чеш, гл. Залепетать.
Залепета́тися, чу́ся, чешся, гл. = Залепета́ти. Тільки губонька залепечеться… твоє горе настане (о неговорящем еще ребенке). Рудан. I. 22.
*Зале́пух, ха, м. 1) Неудавшийся, плохо выпеченый хлеб. 2) Закалец в хлебе. Желех.
*Зале́пушити, шу, шиш, гл. — хліб. Плохо выпечь хлеб. Желех.
Залескота́ти, чу́, чеш, гл. = Залоскота́ти.
Залескоті́ти, чу́, ти́ш, гл. О кобчике: запищать. Кібчик залескотів, спускаючись на березу.
Зале́сливий, а, е. Льстивый.
Залеті́ти. См. Заліта́ти.
Залету́ха, хи, ж. Залетная птица.
*За́лив, ву, м. = За́лива. Воро́жий за́лив. Вражеское, вражье наводнение, поток. Як що ми народу нашого не охоронимо перед тим заливом ворожим, то горе буде нам і Україні. Лепкий.
За́лива, ви, ж. 1) Разлив, наводнение. Угор. 2) Проливной дождь. Рк. Левиц. Залива йшла. НВолын. у. *3) Штукатурная заливка, состоящая из воды, извести и песку. Крим.
Залива́ння, ня, с. Заливание.
Залива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зали́ти и залля́ти, ллю́, ллє́ш, гл. 1) Заливать, залить. Єв. Мр. IV. 37. Заливає Дунай бережечки, та нікуди обминути. Мет. 61. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає, кров'ю сліди заливає. Дума. Залив… огонь. Рудч. Ск. I. 37. Зали́ти о́чі. Напиться пьяным. Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Мкр. Г. 48. Залива́ти за шку́ру са́ла. Сильно допекать. Ном. № 5850. Шевч. 586. Котл. Ен. II. 22. 2) — в кайда́ни. Заковывать, заковать. Ой залили сотника Харька Шамраївці у кайдани. Мет. 426. Ой узявши істиха під руки, залийте в кайдани, а заливши та у ті кайдани, закидайте в темницю. К. С. 1882. III. 614. *3) Пыль в глаза пускать.
Залива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зали́тися и залля́тися, ллю́ся, ллє́шся, гл. 1) Заливаться, залиться. Заливається сльозами. Чуб. V. 67. Залива́тися ре́готом. Сильно смеяться. Заливався заливним реготом. Мир. ХРВ. 130. 2) Захлебываться, захлебнуться. Поринаєш, — не дай, боже, заллєшся водою. К. Досв. 61. Зали́тися кро́в'ю. Умереть от прилива крови. Люде, що живуть по-під нами, не падають з землі і не заливаються кров'ю. Ком. I. 8.
Заливни́й, а́, е́. 1) О смехе: сильный, перекатистый. Почувся її заливний… регіт. Мир. ХРВ. 52. 2) О дожде: проливной. Заливний дощ був у нас позавчора. Волч. у.
Зали́гувати, гую, єш, сов. в. залига́ти, га́ю, єш, гл. 1) Надеть веревку (нали́гач) на рога вола. Сірі воли залигає. Чуб. V. 1034. 2) Переносно: схватить, лишить свободы. Мене залигали того ж дня і держали під арештом і до сьогодні. Новомоск. у.
Зали́жник, ка, ж. Полка, где кладут ложки. Вх. Зн. 19.
Зали́заний, а, е. 1) Зализанный. 2) Прилизанный. Вертить лисою зализаною головою перед хлопцями. Левиц. ПЙО. I. 363.
Зали́зувати, зую, єш, сов. в. зализа́ти, жу́, жеш, гл. Зализывать, зализать. Чуб. I. 122. Як корова зализала. Ном. № 11202. Укусивши, не залижеш. Ном. № 4126.
Залима́нити, ню, ниш, гл. Выманить, занять. Два карбованці залиманив та й не дає.
Залину́ти, ну́, неш, гл. Залететь.
Залипа́ти, па́ю, єш, сов. в. зали́пнути, ну, неш, гл. Облипать, облипнуть. Нагаєчка дротяненька, а я молоденька: у тіло влипає, кров'ю залипає. Мл. л. сб. 282.
