смачненько, хто добре пінної лигнув. Котл. Ен. V. 21. По одній не закушують. Ном. № 11527. *Закуси́ти зу́би на ко́го. Заглядываться на кого, увлекаться кем. Я чула, що ти закусив губи на ту молоденьку удовичку. Черемш.
Зала́годжувати, джую, єш, сов. в. зала́годити, джу, диш, гл. 1) Починять, починить, поправлять, поправить. 2) Улаживать, уладить.
Заладна́ти, на́ю, єш, гл. = Зала́годити, зала́годжувати. Стріха в його добре попрогнивала і мохом пообростала: треба заладнати. Г. Барв. 14.
Зала́зити, жу, зиш, сов. в. залі́зти, лі́зу, зеш, гл. 1) Залезать, залезть, забираться, забраться. Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе. Ном. № 2809. Заліз, як муха в патоку. Ном. № 1642. 2) Только несов. в. Запачкать лазая.
Зала́млювати, люю, єш, сов. в. залама́ти, ма́ю, єш и заломи́ти, млю́, миш, гл. 1) Заламывать, заломить. Заламав білі руки, став собі думати. Чуб. V. 428. Молодая дівчинонька заломила руки, чогось мені тяжко-важко да з теї розлуки. Волч. у. Попереду отаман заломить бриль на бакір. Греб. 401. Заломи́ти чо́ртові ковбасу́. Сделать крюк (в пути). Грин. I. 236. 2) — кого́. Взять верх над кем, быть лучше кого в каком-либо отношении. Всіх дівчат заломила своїм станом і красою. Г. Барв. 542. Заломив би козакуванням він і Байду. К. ЦН. 226.
Зала́плювати, люю, єш, сов. в. зала́пити, плю, пиш, гл. 1) У плотников: соединять концы бревен. Оце тільки ми підвалини залаплювали, а тепер візьмемось за дошки. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. *2) Захватывать, захватить. Сл. Нік.
Зала́сний, а, е. Лакомый, привлекательный, заманчивый, упоительный. Козак та воля — заласна доля. Ном. № 766.
*Зала́сся, ся, с. Наслаждение, упоение. М. Стар.
*Зала́та, ти, ж. Заплата. Ой ішов я повз Марусину хату, загубив я з постола залату. Нп.
Зала́тувати, тую, єш, сов. в. залата́ти, та́ю, єш, гл. Заплатывать, заплатать, ставить, поставить заплату. Дай мені смоли обідраний бік залатати. Рудч. Ск. II. 14.
Залаштува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Заделать; починить, исправить. Годилося б залаштувати сю межу, де плуг переорав. Лубен. у. *2) Уладить. Сл. Нік.
*Залаштунко́вий, а, е. Закулисный. Сл. Нік.
Зала́щитися, щуся, щишся, гл. О собаке: начать ласкаться. То собаки гавкали, наче кого за поли ведуть, а то залащились зразу і перестали гавкать. Верхнеднепр. у.
Зала́яти, ла́ю, єш, гл. Ругнуть, обругать. Він залаяв мене. Уман. у. Запінилась, посатаніла, неначе дурману іззіла, залаяла Енея так. Котл. Ен. I. 32. Засвистав, залаяв: чорти б вашу ма! Чуб. III. 426.
Зала́ятися, ла́юся, єшся, гл. Побраниться. Я ні з ким не заведуся, ні залаюся. Кв. Драм. 216.
*Залебеді́ти, ді́ю, єш, гл. Залепетать. Сл. Нік.
*Залебоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Забормотать, залепетать. Затремтів цілим тілом і залебонів щось. Франко.
Зале́вчник, ка, м. Чека в оси экипажа. Угор. Вх. Зн. 19.
Зале́глий, а, е. 1) Залежалый. 2) Недоплаченый. *3) — кому. Подчиненный (кому). Сл. Нік.
Зале́глість, лости, ж. 1) Недоплата, недобор, недоимка. *2) Подчиненность. Сл. Нік.
Залегши́ти, шу́, ши́ш, гл. Облегчить. Залегши трохи, а то важко. Константиногр. у.
*Зале́да, ди, ж. Ледяная кора. Сл. Дубр.
Заледащі́ти, щі́ю, єш, гл. Облениться.
Зале́две, нар. Едва лишь.
Залежа́лий, а, е. Залежалый. Залежалий хліб. Мл. л. сб. 175.
*Зале́жаний, а, е = Залежа́лий. Давній залежалий крам. С. Васильч.
Зале́жати, жу, жиш, гл. Зависеть. *— кому́ на чім. Кого это касается, интересует. Сл. Нік.
Зале́жатися. См. Зале́жуватися. Зале́житься, гл. безл. = Зале́жати.
Зале́жний, а, е. 1) Зависимый. 2) За-
