дровами. Чуб. V. 262. 2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. Шевч. 60. 3) Закапчивать, закоптить. 4) Запыливать, запылить что. 5) Только сов. в. Быстро побежать, быстро поехать. Закурив з Кам'янця вже парафіяльним попом. Св. Л. 134. 6) Начинать, начать курить водку, закурить. Отсюда закури́ти — запить, загулять. Продав усю худобу, та як закурив!
Заку́рюватися, рююся, єшся, сов. в. закури́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялась хата, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. Гринч. Бода́й тобі закури́лось. Бранное пожелание пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». Г. Барв. 438. 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. Гринч. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнеть от дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Стор. МПр. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до бога дим дойшов. Драг. 17. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Говорится также и о снеге. От схопилась хуртовина, закурилася долина. Щог. В. 30. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Закуси́ти. См. Заку́шувати.
За́ку́ска, ки, ж. 1) Закуска. Стор. М. Пр. 74. Спасибі за закуску, що ззів курку й гуску. Ном. № 12073. *2) Бигос, рубленая свинина с капустой. Закуску готовлять так: бере капусту і гав'ядину, порізану дрібно на шматки, та перекладає трохи капусти, а трохи гав'ядини, та лаврового листя, та перцю, та соли. Крим. Ум. За́кусочка.
Заку́страний, а, е. Вз'ерошенный, всклокоченный. Одутлуватий, закустраний, він стояв серед хати, понуро оглядаючи кругом себе. Мир. Пов. II. 76.
Заку́страти, раю, єш и заку́стрити, рю, риш, гл. Вз'ерошить, растрепать волосы. Желех.
За́кут, та, м. Закоулок, угол. Ой з-за гори чорні хмари в закуті. Чуб. V. 1004. Ум. За́куток, за́куточок. В этой форме употребляется в смысле: убежище, приют. В її серці знайшовся добрий, теплий закуточок для милого хлопця. Левиц. Пов. 383.
Заку́та, ти, ж. Конура, хлев. Сім закут, одна свиня. Ном. № 11789.
Заку́тати, ся. См. Заку́тувати, ся.
За́кутень, тня, м. Уголок, глухое место. Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде. Каменец. у.
Заку́ти, кую́, є́ш, гл. = Закува́ти.
Заку́тий, а, е. Закованный. Закуті в пута неофіти. Шевч. 612.
*Заку́тина, ни, ж. = За́кутень. Все йде на руку владі, яка без него у тій дикій і чужій, гірській закутині була би безрадною. Черемш.
За́куток, тка и за́куточок, чка, м. Ум. от за́кут. *Желех.
Заку́тувати, тую, єш, сов. в. заку́тати, таю, єш, гл. Закутывать, закутать. Закутав їх сніг білий. Мог. 158.
Заку́туватися, туюся, єшся, сов. в. заку́татися, таюся, єшся, гл. Закутываться, закутаться.
Закутуля́ти, ля́ю, єш, гл. Задвигать ртом, плохо пережевывая пищу или перемещая во рту напиток. Налив чарку і знову вилив у рот, закутуляв, ковтнув. Мир. ХРВ. 178.
Закухарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Заняться стряпней.
*Заку́шати, аю, єш, гл. Отведать, попробовать. Желех.
*Заку́шланий, а, е. Вз'ерошенный, всклокоченный, лохматый. Увійшов до мене дідок, такий засмоктаний та закушланий. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
*Закуцьо́рблений, а, е. Закрученный. Гафійка чухала їм (поросятам) животи, такі рожеві, повні, тоді вони одставляли ще задню ногу, а закуцьорблений хвостик, наче живий калачик, ввесь час тремтів. Коцюб.
Закушпе́лити, лю́, ли́ш, гл. Запылить, подняться пыли, мятели. Закрутило, закушпелило шляхом. Мир. ХРВ. 169.
Заку́штрати, раю, єш, гл. = Заку́страти. Черк. у.
Закуштува́ти, ту́ю, єш, гл. Испробовать, отведать. Закуштувала якось луччого життя. Левиц. I. 233.
Заку́шувати, шую, єш, сов. в. закуси́ти, шу́, сиш, гл. Закусывать, закусить. Ном. № 6001. Уже закушував
