Сов. в. Закутить. Шо за тиждень заробе, усе у неділю прогуля. От раз… узяв він у хазяїна плату, та як закрутив. Мнж. 142. *5) Замошенничать, зажулить. Він мені закрутив аж три карбованці. — Йому грошей не варто позичати, бо закрутить. Крим.
Закру́чуватися, чуюся, єшся, гл. Закручиваться, закрутиться, закруживаться, закружиться, завертеться. Закрутилася круто зелена хмелина, звившись на тичину. К. Досв. 173. В Хими і в очах усе закрутилось. МВ. II. 65. Мо́зок закрути́вся. Закружилась голова, одурел. Мозок всім їм закрутився, дур напав од хмелю. Мкр. Н. 36.
Закрю́кати, каю, єш, гл. 1) Заквакать. Жаби закрюкали. Гринч. I. 33. *2) Закаркать. Сл. Нік.
За́крючка, ки, ж. Извилина. Харьк.
Закря́кати, чу, чеш, гл. Закаркать. Закряче ворон степом летючи. Макс. (1849), 59. Закрякали чорні крюки, виймаючи очі. Шевч. 54.
Закува́ти. См. Зако́вувати.
Закуві́кати, каю, єш, гл. 1) О свинье: закричать, завизжать. Сів (вовк) на свиню, прибіга в село; вона як закувіка — аж вовк перелякавсь. Рудч. Ск. I. 3. 2) О сове: закричать. На чиї хижі кувік (сова) заковіче, того до гробу кліче. Вх. Уг. 248.
Закуди́кувати, кую, єш, гл. Спрашивать куда идешь или едешь. Не закудикуй! Мнж. 173.
Заку́длувати, лую, єш, сов. в. заку́длати, лаю, єш, гл. Ерошить, вз'ерошить, запутать (волоса). Заспаний, закудланий. О. 1861. VI. 77.
Закуйо́вдити, джу, диш, гл. 1) Перепутать, взбить (волоса). 2) Сделаться мятели. Оце б'є яке! Оце закуйовдило! Мир. Пов. I. 115.
Закуйо́вдитися, джуся, дишся, гл. 1) Спутаться, запутаться; начать путаться. 2) Зашевелиться, начаться беспорядкам, начать беспорядки. В Польщі знов закуйовдилось. ЗОЮР. I. 70. Під той саме час ляхи закуйовдились (повстали). Мир. ХРВ. 91.
Закукурі́кати, каю(чу), каєш (чеш), гл. Закукурекать. Опівночі закукурікали півні. Стор. II. 68.
Закульга́ти, га́ю, єш, гл. Захромать.
Закуня́ти, ня́ю, єш, гл. Задремать. Коли б сьогоднішню був ніч хоч закуняв. Гул.-Арт. О. 1861. III. 83.
*За́куп, пу, м. Закупка, покупка. Сл. Нік.
Закупа́ти, па́ю, єш, сов. в. закупи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Закупать, закупить. Ніби з паном повінчалась, закупила села. Шевч. 107. 2) — кого́. Подкупать, подкупить. Закупила батька, щоб горілки не пив. Ном. № 6479. 3) Закупи́ти сла́ву бо́жу. Дать при сборе пожертвований в церкви во время служения. Вх. Лем. 415.
За́купень, пня, м. Покупатель, скупщик. Пан жде закупня того й не дає наділу на відробіток. Каменец. у.
Закупи́ти. См. Закупа́ти.
*Заку́плення, ня, с. = За́куп. Сл. Нік.
*Закупля́ти, ля́ю, єш, гл. = Закупа́ти.
Заку́пний, а, е. Заку́пні куми́ = Оку́пні куми́. Мил. 22.
*Заку́пник, ка, м. Закупщик. Закупники хліба. Пр. Пр. 1925.
За́купня, ні, ж. Покупка. Потім і закупня пішла… Роспродав усі села. ЗЮЗО. I. 301.
Заку́рвити, влю, виш, гл. Заработать проституцией. Сосниц. у.
*Заку́рений, а, е. 1) Запыленный. 2) Задымленный, закоптелый. Сл. Нік.
Закури́ти, ся. См. Заку́рювати, ся.
Закурі́ти, рі́ю, єш, гл. Задымиться, подняться пыли; побежать так, что пыль поднимается. Чорт сам не свій. «Ой, пропав же я, каже, пусти мене, пусти!»… Чоловік тоді його зсадив з груші, — чорт аж закурів. Рудч. Ск. II. 25.
Закуркува́ти, ку́ю, єш, гл. Закурлыкать (об орлах). Встречено в фальсифицированной думе «Поход на поляков». Закуркують кречети сизі. Макс. (1849). 59.
Закурни́кати, каю, єш, гл. Замурлыкать, забормотать.
Заку́рювати, рюю, єш, сов. в. закури́ти, рю́, риш, гл. 1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими
