Сторінка:Сільський театр №7 (1926).pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Файл:Сільський театр №7 (1926). Орнамент №3.png
КЕРІВНИК-РЕЖИСЕР СІЛЬСЬКОГО ТЕАТРУ.

Важкі й відповідальні обов'язки режи­сера сільського театру. Театральна ви­става — складна робота, а на селі, де разу-раз бракує потрібних матеріялів, приладдів та инших засобів, де керівникові доводиться працювати за всіх, — вона ще важче. Організувати гурток, влаштувати театр, спланувати роботу, і повсякчас керувати нею та зайнятими в роботі людьми — все це лежить на керівникові. Організаційні, адміністративні та педаго­гічні здібності, знання методики політосвітньої роботи та ще й до того знання театру і мистецтва загалом — ось що ви­магається від людини, що хоче стати на керівника-режисера.

Але це ще не все. Керівник-режисер до того-ж мусить бути досвідченою людиною, що багато бачила в своїм житті, добре розуміє життя. Широка освіта стає цьому як-найбільше в пригоді. Читати, знайомитися з ріжними галузями життя й культури, розумітися на всіх явищах суспільного життя — умова, що без неї не можна бути керівником. Звичайно — практичний досвід праці на кону має не аби яке значіння, і коли режисер сам уміє грати, співати, танцювати й малювати — це ідеал керівника.

Крім освіти, практики та хисту до мистецьких справ режисер-керівник ще мусить мати й не аби яке уявлення ( — так звану „фантазію"). Кожну справу, подію, явище він мусить уміло показати з належним чуттям та смаком.

В тоні, в згуках, у рухах, у фарбах він повинен відшукати потрібне та мож­ливе.

Спостережливість над людьми, над природою, над творами різних митців — художників, музик, письменників — стане керівникові в чималій пригоді. Він ввесь час мусить приглядатися до життя і обдумувати кожну дрібницю.

Олівець і зошит — нерозлучні друзі керівника-режисера. Всі свої спостере­ження, думки, висновки та міркування мусить він нотувати, щоб потім через тиждень, місяць а то й за рік згадати і використати для своєї праці. Читаючи книжки, газети, переглядаючи малюнки, фотографічні картки різних подій, славно­звісних людей, чи з‘йомки з постановок театральних — усе режисер-керівник мусить збирати до своєї теки. Все колись йому стане в пригоді.

Вся ця робота потрібна керівникові режисерові, — як праця над собою, над своєю самоосвітою, і провадити її він має повсякчас. Ще одна риса потрібна керівникові для того, щоби він справді міг налагодити роботу. Це — витриманість.

Під витриманістю треба розуміти певну „видержку“ керівника, його, сказати-б, лагідність вдачі, стриманий характер, чемне, любовне поводження з людьми.

Треба вміти виявити твердість характеру, але не пишатися й не гордувати своїм станом „старшого“. Всілякі зауваження поправки товаришам треба робити так щоб не образити надаремне, не висміяти якоїсь невдачі. Та й самому керівникові слід не міняти щодня своїх вказівок, а, заздалегідь обміркувавши все, стежити за стараним виконанням.