Коли́ вони́, неси́тиі
Гріха́ми, дозна́ють?
Ідя́тъ лю́де замість хліба,
Бо́га не згада́ють.
Тамъ боя́тця, ляка́ютця,
Де стра́ху й не бу́де:
Такъ сами́ себе́ боя́тця
Лука́виі лю́де.
Хто жъ пошле́ намъ спасе́ніе,
Ве́рне до́бру до́лю?
Коли́сь Богъ намъ ве́рне во́лю,
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
Восхва́лимо Тебе́, Бо́же,
Хвале́ніемъ вся́кимъ,
Возра́дуетця Изра́іль
И святи́й Иа́ковъ.
LIII.
Бо́же, спаси́, суди́ мене́
Ти по своій во́лі.
Молю́сь, Го́споди, внуши́ імъ
