И земл́і, и лю́дямъ:
Отта́къ братівъ благи́хъ своіхъ
Госпо́дь не забу́де:
Воцари́тця въ дому́ ти́хихъ,
Въ семъі тій вели́кій,
И пошле́ імъ до́бру до́лю
Одъ віка до віка.
CXXXVI.
На рікахъ, кругъ Вавило́на,
Підъ ве́рбами, въ по́лі,
Сиділи ми и пла́кали
Въ дале́кій нево́лі,
И на ве́рбахъ повішали
Орга́ни глухи́і,
И намъ ста́ли смія́тися
Едо́мляне зли́і:
»Роскажіть намъ пісню ва́шу,
Мо́же й ми запла́чемъ,
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
. . . . . . . . .«
Яко́і жъ ми заспіва́емъ
