Сторінка:Тарас Шевченко. Тополя. 1860.pdf/18

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 12 —


За си́нєе мо́ре:
По тімъ бо́ці — моя́ до́ля,
По сімъ бо́ці — го́ре.
Тамъ десь ми́лий-чорнобрівий
По по́лю гуля́е,
А я пла́чу, літа́ тра́чу,
Ёго́ вигляда́ю.
Скажи́ ёму́, мое́ се́рце,
Що смію́тця лю́де;
Скажи́ ёму́, що заги́ну,
Коли́ не прибу́де.
Сама́ хо́че мене́ ма́ти
Въ зе́млю захова́ти....
А хто жъ іі голо́воньку
Бу́де догляда́ти?
Хто догля́не, роспита́е,
На ста́рість помо́же?
Ма́мо мо́я, до́ле моя́!
Бо́же ми́лий, Бо́же!
Подиви́ся топо́ленько,
Якъ нема́ — запла́чешъ
До східъ со́нця ранісінько,
Щобъ ніхто́ не ба́чивъ.