По дібро́ві вітеръ вие́
Гуляе по по́лю,
Край доро́ги гне топо́лю
До само́го до́лу.
Станъ висо́кий, листъ широ́кий —
На́ що зеленіе?
Круго́мъ по́ле, якъ те мо́ре
Широ́ке, синіе.
Чума́къ иде́, поди́витця,
Та й го́лову схи́лить;
Чаба́нъ въ-ра́нці зъ сопілкою
Ся́де на моги́лі,
Поди́витця — се́рце ни́е:
Круго́мъ ні били́ни!
