Цю сторінку схвалено
донько, який файний ангелик, як він до тебе смієси, видиш“?
Раз маленький внук забіг до великої хати сам. Став на стіл, скинув сорочинку та й то на себе, то на ангела дивився.
— Ба, аді, я такий як ангел.
— Де ти, синку, ангел, хиба би-с умер, то тогди Матір Божа дала би тобі три ружі, та й би-с був ангелом.
Вже вона така стара стала, що смерть була близько. Пішла до великої хати та й вибирала: „Це дітим, це внукам, а це собі на смерть“.
Але дуже ослабла та й сіла. Сперлася на руки та й дивилася на ангела. Стало їй дуже банно, що раз банно. „Розумремоси“ — шептала баба до ангела.
А ангел перший раз заплакав. Баба як то вздріла, та собі в плач, а ангел то, як мала дитина, плакав, та плакав. Баба вже більше не плакала, а ангел все плакав.
