Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/281

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Це така дитина, як кожда, а твій тато якийс дурний.

— Але як тато гадає душити цу дитину?

— А то штука таке мале душити? Задушит та й поховают.

— Ото твоя мама буде голосити, ай-ай!

— Голосім, але самі дівчата! Хлопці мовчіт, бо ви не голосите.

Дівчата голосять по звичаю жінок, вигін заливається похоронним співом.

А баба Дмитриха кричить із-за воріт:

— Шо ви? Подуріли дівки з своїм голосінєм? Гріх голосити, як нема вмерлого.

— Бабо, ца гусарева дитина має вмерти, її мают задушити, тому не гріх голосити.

Баба христиться, діти дальше голосять.