Цю сторінку схвалено
же, аби-м лиху годину перебули, а як пімремо, аби наші кости зогнивали в наші земли.
І пили оба діди, та й стара баба з ними, та співали. Баба сиділа всередині та кріпко обіймала обох руками та проводила пісні:
Лишень моя мила,
Як голубка сива,
Вона спати не лєгає!
Дитину колише,
Дрібне листе пише,
З буйним вітром розмовляє…
Та так вони співали до зорів, а на зорях ковані вози заклекотіли і Данило вертав додому.
А як сонце сходило, то оба діди прощалися, цілували себе в чорні руки, а червоне сонце кинуло їх тіні через межі далеко по землі.
