По всіх студіях почалася мандрівка Мартовича по адвокатських канцеляріях. Деякий час редаґував „Громадський Голос“ у Львові.
|
|
Бачинський приїхав до Русова. Людміла, запрошена мною, прийшла також того дня. Сидимо всі троє, Мартовича заступає його сестра.
— Чого ви так посивіли, п. Стефаник, а чого ви так похилилися, п. Бачинський?
Ми махнули рукою. Це була відповідь на питання Людміли.
— Хата ця, біла колись хата Мартовича — розпалася, садок вирубаний впень, бджіл нема, діти хоровиті.
— З цілої родини — кінчила Людміла — я одна лишилася. Родичі давно в гробі. Мій брат і сестри також пішли на вічний супочинок, так і не маю нікого, ні ради, ні поради… І коби хоть могла пацятко купити!…
Нам обом безконечно сумно. Бачинський дає їй грошей, обіцяємо старатись для неї за твори її брата дістати які гроші на корову.
Мій Боже! Чи геніяльний письменник, покійний Лесь Мартович, не годен із-за гробу дати своїй сестрі корову?
— Ех, ви видавці та приятелі, читачі й не читачі, читаюча й нечитаюча українська громадо!…
