є „обсерваційний талант“, що він вміє, як фонограф чи стенограф, передавати розмови селян в покутському діялекті, що його новелі дуже короткі, за „борзо шкіцовані“, що вони „сирий матеріял“. В листі, датованому „Краків, 11. III. 98“, Стефаник відповів Осипові Маковеєві, тоді редакторові ЛНВ, ось що:
|
„Година вечірня“ то така дивна година, що навіває на душу усякі спомини. Спочатку вони мотаються, зникають, як хмарка на небі, а потім запановує один спомин, і він тримає душу в тузі через ту годину. Це образ без рамців, але образ.“ „Балакають собі пролетарії „З міста йдучи“ за тото життя, що минуло і що вчера пропало. Говорять про минуле, про традицію і вже починають фантазією перетикати дійсність. Це зав'язок байки, або байка за добробут. Чи може мистецтву не впасти до вподоби, що вона чує три голоси мужицькі, як полем розходяться і байку творять? Чи доконечно тут голосу автора, або опису тих ротів, що балакають? Хіба мистецтво не є учитель гімназії!“ „Або зійшлися радні на „засіданє“. Йде товариська розмова. Зарисовується в тих розмовах і старий мужик-твердовірець, і новітній, що щось читав з літератури радикальної, і війт боягуз. Зарисовується якась зміна, що наступить за якийсь час і поділить тих радних на табори. Але все те неясне ще, як неясні ті думки, котрі привандровують з міста в село. Такі засідання нині по всій Русі можна найти. Я хотів дати образ такого засідання, а не злодійки. Чому мені редакція радить описувати злодійку?“ |
Всі ці три новелі були друковані вперше в ЛНВ, 1898, травень, т. II, кн. 5, стор. 129—142. Передруковуємо їх за текстом збірки „Моє слово“: „Вечірня година“ стор. 143—146, „З міста йдучи“ стор. 25—31, „Засідання“ стор. 15—21. Дата написання новель: друга половина 1897 р.
20. СВЯТИЙ ВЕЧІР: Новеля появилася друком уперше в газеті „Будучність“, Львів, 1899, № 2. Передруковуємо із збірки „Моє слово“, стор. 47—51. Приблизна дата написання: 1898 р.
21. ЛЕСЕВА ФАМІЛІЯ: Ця новеля вперше появилася друком у збірці „Сина книжечка“, Чернівці, 1899, стор. 39—44.
