Західньої Европи, відвідав всесвітні культурні осередки, як ось: Париж, Лондон, Берлін, то-що. Тут він вчиться, вдосконалюється та придивляється до праці й складу та будівлі великих наукових інституцій, як сам Ф. З. зазначає в свойому короткому життєпису.
Праця в Академії Наук захоплювала його: у ній він відчував огнище науки, а вище над це він нічого не визнавав. Ось через що він так хвилювавсь, коли чув, або бачив щось таке, що зневажало в його очах авторитет Академії. І своїм співробітникам він казав: „Все можна кинути, все можна забути, тільки не Академію“.
Поруч роботи в Академії Наук, одбувалася й його науково-педагогічна праця в Київськім Ветеринарно-Зоотехнічнім Інституті, куди в березні 1922 року його запрошено було на професора на катедрі мікробіології.
Творча натура Ф. З. виявилася й тут. Дивуєшся, звідки почерпав він стільки енергії й сили, щоб зробити те, що зробив він за тих неможливих умов, в яких опинилися вищі навчальні заклади й працівники в них в цю епоху руїни.
Він прийшов на голе місце, бо Інститут не мав навіть свого примі щення й містивсь тимчасово у Медичнім Інституті; вже немає чого казати про лабораторії, клініки й т. ин.
Але вже через деякий час студенти не тільки з захопленням слухали його лекції з мікробіології, але й одбували вправні праці в лабораторії. Всі — і професори і студенти відчули, як і в Мікробіологічному Інсти туті Академії Наук, що разом з Ф. З., з'явивсь осередок. I всі сили потяглися до нього, об'єдналися в єдиній науковій праці й одтоді тільки справді почав існувати Ветеринарно-Зоотехнічний Інститут.
2 травня одноголосно ухвалено просити Ф. З. прийняти посаду ректора Інституту. Це не була для нього посада почесна, нагорода, або спроба сил у громадському будівництві, як це часто буває: загартований життьовим досвідом, повний глибоких, великих знаннів він твердою, але розумною рукою провадив стерно інституту, бо він далеко передбачав наперед.
Він ще тоді в 1922 році краще за всіх відчув, що найперше треба йти на допомогу селянству, якому потрібна серйозна наукова освіта, щоб відбудовувати сільське господарство, що на своїх плечах тримає всенький тягар життя республіки. І він це не тільки писав, або говорив — він це переводив у життя. І широкою хвилею під керівництвом Ф. З. залило інститут селянське студентство, що тільки й мріє, щоб набути більш знаннів, та повернутися знов на село та працювати там.
Багато з того, що було намічено, що почасти розпочато за ректорування Ф. З., розвивається, удосконалюється: одкриваються клініки, влаштовуються лабораторії, науково-навчальні кабінети, засновується Наукова Рада, видається власний науковий журнал, утворюється студентське Наукове Т-во, то-що.
