явищ — весняний, в період відкладання жабами ікри. Для дослідів найкраще брати Rana temporaria.
Жабів ловлено парами, підчас копуляції. Принесені до лабораторії, вони в акварії відкладали й далі ікру. Першої-ж ночи гинуло коло п'ятини самців, виявляючи своєрідне виснаження. Щоб припинити цю моровицю, їх відділяли від самиць. (Звертало на себе увагу значне скупчення плину в лімфатичних торбинках цих тварин).
Струновий гальванометр мав осциляційну здатність не нижчу за 100 на сек. Решту даних про струну наведено в попередніх повідомленнях[1]. Різниця потенціялів з точок відведення спершу невелика — від 2–3 до 10 м. в. Далі різниця потенціялів зростає (на вдалих препаратах) і досягає в весняних жабів 66–100 мілівольтів, себ-то не нижче від цифр, спостережуваних для демаркаційного току м'яснів.
Цей останній, у сприятливих умовах може досягати 75 м. в. (Дюбуа Реймонд[2]). Самойлов[3] уважає, що дійсна величина різниці потенціялів дорівнює коло 100 м. в.
Цифри ці значно вищі за ті, що їх одержали для головного мозку ссавців (вони дорівнюють в останніх 2–8 м. в.).
Це наростання різниці потенціялів, дійшовши протягом кількох хвилин значних розмірів, здавало своє місце рвучким коливанням дуже значної амплітуди. Ці спонтанні коливання відхиляли нитку в обидва боки від нулевого положення й далеко виводили її за межі щілини реєстраційного апарату, що перешкоджало їх фотографувати. Пізніш надходив період відносного спокою. Коли роздратовувати в цей час сідний нерв переривчастими індукційними токами незначної протяжности (не більш, як 1/10 сек., з 1 ак. у первісному колі й взаємовіддаленням витушок у 25–16 сант.), — знов повстає низка осциляторних коливань. Ця низка починається з негативного зміщення нитки. Иноді початок має складнішу форму — двохфазну або трьохфазну (напр., негативно-позитивно-негативного напряму або позитивно-негативно-позитивного).
Частість коливань мінялася від 30 до 50 за сек. у наших умовах натягання струни. Звичайно, що значніші були хвилі, то рідший був їх ритм: 20–35. Загалом крива показувала початковий різкий негативний рух, з повільним опусканням нитки до абсциси (рис. 1). (Загальна длявість зміщення нитки дорівнювала тут 5 сек.; спостерегали окремі групи тетанічного типу — длявістю в 0,2–0,3 сек., з 7–13 коливаннями в групі). Величина початкового негативного відхилення після роздратування індукційним током, із віддаллю витушок коло 16–17 сант., відповідає тут зміщенню нитки, яке можна спостерегати від вольтажу в 6,2 м. в.
Підчас зменшення сили дратівного току (з збільшенням віддалення витушок до 25 сант.) негативне коливання мало меншу величину, відповідаючи, напр., за розрахунком приблизно 3,6 м. в. Амплітуди окремих
