осциляцій були менших розмірів. Протяжність усього відхилення досягала в цьому разі 2 сек. Отже в цих спостереженнях відношення між силою дратівного індукційного току й величиною відхилення та длявости переривчастого процесу, що повстає в кінцевому мозкові, були пропорційні одне одному.
Дляві інтермітовні відхилення після роздратовання ми мали далеко не завсіди. Здебільшого відхилення мали суцільний характер, в якому не можна було відрізнити його сумарної природи (фіг. № 6 Бекова в нашій роботі також фіг. № 6. — 79). Це поясняють значні труднощі одержання життєтривалих препаратів[1]. Бекові (l. c.) щастило спостерегати тільки значні ритмічні коливання (die rytmisch auftretenden Ablenkungen, ф. № 11). Вони мали длявість коло ⅖ сек. кожне й нагадували собою ту значну хвилястість, що її спостерегаємо, хімічно роздратовуючи шкуру (див. далі). Треба гадати, що тільки ці великі коливання, підсумовані з ритмічних рухів, міг спостерегати й Сєченов, роблячи досліди з таким інертним (до повторення дрібних вібрацій) приладом, як Відеманова бусоля а окремі ритмічні коливання, і тим паче дрібні осциляції, із частотою в 20–50 за сек., не могли виявлятися, як такі, в рухах цього апарату, що давав тільки, випадкові що-до розмірів, окремі відхилення (див. напр., першу таблицю в Сєченова), де довільні коливання відбуваються, маючи частоту від 2 до 4-х за 1 хвилину.
Згадані вище суцільні коливання, що мають вигляд „tetanische Kurve“ одержані в наслідок роздратовання переривчастим током, ми схиляємося вважати за коливання неявно-інтермітовного, неявно-переривчастого характеру, окремі вібрації яких не виявляються на цих препаратах через свою незначну амплітуду. Ці міркування стверджені „підсумованими“ кривими (фіг. № 2, 4 роб. 1913), що їх одержали, роздратовуючи поодинокими електричними ударами. Тут ми бачимо перехід до непереривних „тетанічних“ кривих. На цих препаратах (ослаблених у своїх життьових
- ↑ Що мають достатню інтенсивність осциляційних токів, потрібну для виявлення дрібних осциляторних коливань достатньої амплітуди.