були півкулі, а електро-негативний — довгастий мозок. В більшості инших випадків відношення були протилежні. Бек (l. с. р. 463) показав, що підчас відведень, що за них електрод, який не поляризується, лежав на поперековому потовщенні, а другий — на вищій точці, тік, у спинно-мозкової осі мав додільний напрям, себ-то дистальна частина оси була заряджена позитивно що-до проксимальної (схема 2-а). Коли-ж перенести нижній електрод на ще дистальнішу частину спинного мозку (схема 3-я), тік ізнову (в осі) набирає догірнього напряму, себ-то нижній електрод дістається до обширу з електронегативним потенціялом що-до проксимальнішої частини мозку. Бек гадає, що напрям, так званого „току спокою“ залежить ще й від того, в якому з відведених місць знаходиться
.jpg)
більше число нервових клітин, що їх присутність спричинює тут перевагу позитивного потенціялу. Навіть наклавши поперечний перетин, автор часто бачив (проти сподіванок) підчас відведення від цього перетину й продовжної поверхні мозку — збереження догірнього напряму току в осі.
Щоб пояснити подані факти, можна припустити продукцію катіонів в усіх цих випадках. Ми повідомляли в иншому місці[1], що серед продуктів виміни живої тканини важлива роля (до цього часу не досить оцінена), належить амонієві, іону, що несе на собі позитивний заряд. У місцях багатих на нервові клітини цей катіон накупчується в наслідок руйнування специфічної субстанції й може викликати своїм знаком з'явлення тут електро-позитивного потенціялу.
Аніони, що повставали в один час,— ОН', СО3”, НСО3 — посуваються до місць роздратованих у меншій мірі й можуть допомогти утворенню тут електронегативного потенціялу. Ця схема, що скидається на пара
- ↑ Рrawdicz-Neminski — Вiochemische Zeitschrift, Вd. 152, p. 388 (1924).104
