Сторінка:Украінська Муза (Випуск 11).pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
О. Олесь.
 
(Псевдонім)
 
Род. 1878 р.

Олесь один з талановитіших між сучасними українськими поетами; його поезії — коштовне зьявище в українській літературі за останні роки. Чиста ліріка у його краща, ніж вірші на громадянські і політичні теми. В останніх почувається, що мов би сам поет не переживав до болю того, про що співає — це рефлексії і одгуки того, що переживали инші навколо. Хоч проте його Муза чутко прислухалась до пережитих подій, і в його чимало поезій про сучасний момент, написаних з справжнім артизмом і майстерством. В поезіях Олеся багато краси й музики, і велика шкода, що в їх бракує широкого ріжностороннього світогляду і філософичної глибини. Перші поезії Олеся були надруковані в альманасі „Багаття“ (1905 р.), в українському декламаторі „Розвага“ (1905 р.), в „Літературно-Науковому Вістнику“, „Досвітних Огнях“, „Раді“, „Рідному Краї“ і инш. В 1906 році в Петербурзі видано перший том поезій Олеся — „3 журбою радість обнялась“. Збірник зустрів загальне щире признання… Родився Олесь 23 листопаду (ноября) 1878 р., в Харьківщині, скінчив сільсько-господарську середню школу і ветеринарний інстітут.




Айстри.

Опівночі айстри в саду росцвіли,
Убралися в роси, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убірать…
 І марили айстри в роскішнім півсні
 Про трави шовкові, про сояшні дні, —
 І в мріях ввижалась їм казка ясна,
 Де квіти не вьянуть, де вічна весна.
Так марили айстри в саду в осени.
Так марили айстри і ждали весни…

2*