дніпров'ям, але вона перераховується в числі "руських провінцій" – разом з Поділлям, Волинню та Галичиною.
Втім, повернемося до "візуалізації України", здійсненої іншим сином Франції, стар1шим сучасником Шевальє і одного з його джерел інформації. Вочевидь етапний для картографії та історіографії України автор – це Ґійом Левассер де Боплан (1600–1673). Ця постать добре відома поколінням істориків, які зверталися до його "Опису України, кількох провінцій королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансильванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн" (1651). Цей французький артилерист, військовий інженер і картограф, який вже добряче побачив світ (брав участь в експедиції до Індійського океану), перебував на польській службі у 1630–1647 рр. У 1630-х рр. він будував укріплення у Барі, Бродах, Кременчуці та Кодаку, проводив топографічні вимірювання і креслив карти українських територій. Географи найбільш шанують його здобутки у гідрографії: наприклад саме він, як сьогодні видається, як слід "загнув" на мапі Дніпро, який перед тим зазвичай зображувався з прямим руслом або з лише одним вигином.
У його описі "Україна" є також збірною назвою придніпровських провінцій Речі Посполитої, у яких саме в часи друку його праці завирувала кривава козацька війна. Для Боплана правий берег Дніпра є "руським" або "українським", а лівий – "московським" (не в сенсі приналежності, а наближеності); вживає він як синоніми "русини, або козаки".
Боплан по суті першим помістив "Україну" (принаймні за назвою окремої карти країни) в географію Європи, де вона займала своє місце до кінця XVIII ст., а згодом епізодично "блимала" до 1917 року. Наприкінці ж XVIII ст. і українська Гетьманщина, і самі запорозькі козаки, і
