ницького як велику людину. Грушевський, який так багато разів захищав гетьмана від польських нападок, тепер був змушений реагувати на те, що він вважав польським панегіриком. І це було ускладнено тим, що опонент Грушевського, Липинський, цитував Кубалу під час конструювання свого образу гетьмана[1].
На відміну від Липинського, який процитував два коротких уривка, Грушевський переклав уривок з Кубали на чотири сторінки, явно бажаючи дати українському читачеві повний звіт про оцінку Кубали[2]. За словами польського історика, Хмельницький успішно впорався із веденням війни, фінансами, управлінням та відносинами з сусідніми державами — це все на території з декількома природними перешкодами для запобігання вторгненню, не маючи міцного державного та адміністративного апарату. Наводячи щедрі похвали Кубали Хмельницькому, Грушевський вправно ухилився від надання Липинському почесного звання головного панегіриста гетьмана у тогочасній історіографії. Він послався на характеристику Кубали як на «дуже проникливу» і висловив згоду з деякими її елементами: «незрівняний темперамент, надзвичайна енергія, рухливість, вражливість, сильно розвинена фантазія, легкість гадки, нахил до гіперболізму. Незвичайний хист психологічного впливу, суґестії, з сильним ухилом до лицедійства. Неперебірчивість і безоглядність в засобах, свобода від яких-небудь моральних обмежень. Незвичайне, неймовірне привязаннє до влади як догмат життя»[3]. Це були сумнівні похвали: назагал з тих якостей, що Кубала бачив в Хмельницькому, Грушевський відібрав ті, які можна назвати менш привабливими, а не ті, що асоціювалися з мистецтвом керування державою. Тим не менш, Грушевський визнав (відтворюючи частину написано Кубалою), що «Богдан дійсно був природжений вождь — правитель і політик — дипломат. Легко підіймав і рухав маси, вмів панувати над їх настроями — так само кривавим насильством, як і ласковим словом, покірним жестом; у владі його було щось необорно чарівне, що з’єднувало йому людей». За цим визнанням стояло гостре питання: «Але чи був се також політик у вищім значенню — будівничий соціяльний і державний, організатор громадський і культурний? на віддаль, на довгі часи?»[4].
Перш ніж відповісти на питання, Грушевський коротко підсумував погляди Липинського. За словами Липинського, Хмельницький був державним генієм, який прагнув створити спадкову монархію та станове суспільство за європейським зразком[5]. Липинський також стверджував, що Хмельницький успішно
- ↑ Stanisław Michał Krzyczewski // Липинський В. Твори. — Т. 2. — С. 13–17.
- ↑ Липинський включив ті уривки з праці Кубала, що стосувались поглядів поляків на Хмельницького і які були неповністю перекладені Грушевським, а також порівняння Кубалою ситуацій, з якими стикалися Кромвель та Хмельницький, та його згадку про репутацію Хмельницького як пиятика, що Грушевський пропустив.
- ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. ІХ. — Пол. ІІ. — С. 1490; у англомовному виданні: Hrushevsky M. History. — Vol. 9. — Bk. 2. — Pt. 2. — P. 419.
- ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. ІХ. — Пол. ІІ. — С. 1491; у англомовному виданні: Ibid.
- ↑ Україна на переломі. — С. 145–151; порівн. із с. 121 про мету побудови європейської держави.
