пункту, який з легкої руки Борщака, став другим, зникло кілька слів, але тих, що повністю змінювали зміст фрази: 3) «Отримати від Французького Двору через Короля Станіслава рекомендації до французького Посла при Порті, щоб […] полегшити його зв'язок і листування з козаками та використати їх, коли складеться кон’юнктура, на службі Королю Станіславові та Республіці». Далі в документі йшлося про те, що «думка Короля Станіслава на це була такою, щоб Франція надала свою згоду й він відрядив цього молодого чоловіка у Туреччину визволити його батька […]»[1]. Таким чином, з документу зникли згадки про короля Станіслава, його центральну роль у плані магнатів щодо використання за посередництвом П. Орлика козаків України для служби інтересам партії Лещинського. Відтак стає очевидним, що поїздка 1729 р. у Францію була польською політичною місією, але Борщак стверджує всупереч документам, що це були відносини «представника українського самостійницького руху» з урядом Франції[2]. Він запевняє, що наприкінці 1729 р. Петра-Григорія радо приймали і секретар зовнішніх відносин, хранитель печаток, Жермен-Луї Шовлен (11 грудня 1729 р.), і сам кардинал де Флері (1 січня 1730 р.), й Орлик одразу став своїм у Версалі та Марлі, відтак його відправили як французького таємного агента у Стамбул[3]. Одразу ж зауважимо, що у Архіві міністерства закордонних справ ні в тих справах, на які посилається (однак без чіткої вказівки аркушів і назви документу) Борщак, ні в жодних інших, немає бодай найменшого натяку щодо прийняття Орлика французькими урядовцями, не кажучи вже про дати, тривання і характер розмов, які так докладно описав автор «Великого мазепинця».
Правда була прозаїчнішою: молодшого Орлика погодився взяти під своє покровительство Станіслав Лещинський. Прибувши 20 червня 1730 р. у Стам-
- ↑ «Le fils du général des Cosaques M[onsieu]r Orlik, qui sous le nom de Bartel, off[ici]er Suédois, a été persuadé, par le Palatin de Kiovie, le m[aréch]al de la Cour et de la Couronne, et par le Primat, de f[aire] un voyage en France, a trois choses en commission. 1. De représenter au Roy St[anislas] les desseins du R[oy] Aug[uste] de forcer la Rép[ublique] à mettre son fils sur le trône, s’attachant pour cela quelques seigneurs P[olonais] avec lesquels il vexe les autres, pour les porter à une confédération, qui lui serve depuis de prétexte de rupture; et sollicitant avec la Moscovie et le R[oy] de P[russe]. 2. D’assurer de la part du Primat etc. S[a] M[ajesté] le R[oy] St[anislas] que tous les bons Piastes se sont ligués secrètement de s’attacher à S[a] M[ajesté] et pour le rappeler, et sous ses auspices à s’opposer aux desseins de la Saxe et assurer leur liberté, priant le R[oy] St[anislas] d’y concourir et de mettre ses amis et tous alliés dans ses intérêts. 3. D’obtenir de la Cour de Fr[ance] par le R[oy] St[anislas] des recommandations à l’Ambassadeur de Fr[ance] à la Porte, pour celle-cy favorise son Père, qui est à Thessaloniki, que dans son dessein, de supporter d’avantage de la Polt[ava] et de l’Ukraine, pour entretenir plus facilement sa correspond[an]ce et sa liaison avec les Cosaques, et les employer, lors de la conjoncture, au service de R[oy] St[anislas] et de la Rép[ublique]. Sur cela l’idée du R[oy] St[anislas] est que la Fr[ance] accorde cette recommandation et Elle envoya ce jeune homme en Turquie de vider son Père à se transporter à Bender où à Khan en Bachisarai, et à travailler à prouver à son fils, se jouissance qu’Elle accorde au Père une modique passion que ces Cosaques peuvent être d’une grand service en temps […]». (AMAE, CP, sous-série «Pologne», vol. 197, fol. 62v [Mémoire de Monti à Fleury, Pologne, janvier 1732]).
- ↑ Борщак І. Великий мазепинець Григорій Орлик. — С. 26.
- ↑ Там само. — С. 32–34.
