Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/187

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Ярослав Грицак

Український вимір школи Францішка Буяка

Ця стаття не містить систематичного викладу матеріалу. Вона написана радше á la these — тобто зорганізована навколо одної тези чи радше гіпотези: міжвоєнна українська історіографія була слабо інтегрована у тогочасні світові дискусії і творила історію радше «для домашнього вжитку». Відповідно, у методологічному відношенні вона була досить бідною. Словами Бориса Крупницького,

«тут погоня за новим фактом, пошуки в архівах […] грала переважаючу роль. Пошана до факту, перебрана від В. Антоновича та М. Грушевського, приводила до якогось знеохочення ширшими висновками. Обережність у висновках, доведена до крайности (як напр., у Біднова), стримувала від синтетичних спроб. Це було таким помітним явищем, що на нього звернула увагу суспільність і почала — здебільшого в галицьких газетах — кампанію проти “причинкових” дослідів і причинкових “істориків”, що все пишуть “до”, а не “про”… Залишається вражіння, що українська історична наука за першу половину XX ст. значно більше дбала про постачання і перше оброблення сирового матеріалу та оминала питання ґрунтовного характеру. Аналіза вела перед, а синтеза мовчала»[1].

Зрозуміло, що для перевірки цієї тези береться до уваги тільки доробок не усіх українських істориків, а тільки тих, які могли робити свій вибір з власної волі, а не під ідеологічним тиском радянської системи. На жаль, поза увагою статті залишається одна важлива тема, а саме участь українських істориків у Федерації історичних товариств та всесвітніх з’їздах істориків[2]. Головна увага зосереджена натомість на можливих зв'язках українських істориків з тим напрямком, який появився у першій половині XX ст. і котрий називають «французькою історичною революцією»[3], тобто з появою і розвитком школи Анналів у Франції. Зокрема, вона розглядає український вимір школи Францішка Буяка — одної з небагатьох академічних шкіл у Східній Європі, з якими історикианналісти підтримували активні наукові зв'язки.

 
  1. Крупницький Б. Історіознавчі проблеми історії України (збірник статтей). — Мюнхен: Український Вільний Університет, 1959. — С. 120–121.
  2. Частково про це див.: Kłoczowski J. East Central Europe in the Historiography of the Countries of the Region. — Lublin: Institute of East Central Europe, 1995. — P. 8, 10, 11.
  3. Burke P. French Historical Revolution. The Annales School 1929–1989. — Oxford: Polity Press, 1990.